Еріх Марія Ремарк: про життя, кохання та війну

                                               Літературний портрет

 22 червня 1898 року  народився Еріх Марія Ремарк – один з найбільш відомих і популярних німецьких прозаїків ХХ століття, чия доля була обпалена в пекельному горнилі Першої світової війни. Це була незвичайна людина.  Він той, хто бачив війну зсередини. Чиї книги спалювали нацисти. Хто зазнав краху ілюзій та пережив тяжкі роки еміграції. Але попри всі випробування він не втратив жаги до життя та здатності до щирого кохання і справжньої дружби.

    Ремарк завжди був чесний і писав добрі, правдиві книги, що доходили до серця людини. Його хвилювали найгостріші проблеми сторіччя – війна і фашизм. У нього не було засобів їх зупинити, але він умів їх ненавидіти і протиставив їм непереможну людську гідність. Він не писав для вибраних, а старався писати для всіх дохідливо, сильно й талановито. Ремарк став виразником думок «розсерджених молодих людей». Твори Ремарка про війну – це сповіді, подані у формі репортажів, і репортажі, що є, власне, сповідями. І щоб не повторювались більше війни, щоб не було більше «втрачених поколінь», так важливо зберігати в суспільстві мир, злагоду, єднання, доброту і гуманність.

    «На західному фронті без змін», «Три товариші», «Тріумфальна арка», «Час жити і час помирати», «Життя в борг», «Ніч у Лісабоні» – ці та інші твори письменника і до цього дня продовжують знаходити відгук у душах читачів. Люди нового покоління, як і сучасники Ремарка, як і раніше ототожнюють себе з героями його книг, незважаючи на те, що з часу їх створення минуло чимало часу…

    Еріх Марія Ремарк народився в Оснабрюці, в сімї палітурника. Ще дитиною він зачитувався книгами до пізньої ночі, захоплюючись творами Цвейга, Достоєвського, Гете та інших авторів. Писати Еріх почав у сімнадцять років. Йому знадобилися роки, щоб заговорити своєю мовою і знайти свої теми. Роман «На Західному фронті без змін» вважається найпопулярнішим антивоєнним романом. Автор написав його на одному диханні — всього за шість тижнів. Це перший твір Ремарка, що став його найбільшим успіхом, несподіваним, небаченим, небувалим, успіхом, якого він ніколи вже не досягав, до якого навіть ніколи вже не наближався. Колишній гімназист, колишній солдат, невдалий шкільний учитель, який торгував надгробками, випробовував автомашини і тільки недавно почав робити скромну кар'єру в журналістиці, одного дня, після видання своєї книги, прокинувся відомим і досить заможним, майже багатим. Протягом першого року після виходу в світ тираж роману в Німеччині сягнув понад мільйон двісті тисяч примірників, переклади в інших країнах світу довели це число до п'яти мільйонів. Якби наприкінці 20-х років ХХ століття поняття «бестселер» уже ввійшло в ужиток, «На Західному фронті без змін», поза сумнівом, назвали б «бестселером». Незважаючи на шалений успіх роману, в автора виявилося багато противників як серед пронацистських кіл, так і серед демократичних. У 1931 році письменника номінували за цей твір на Нобелівську премію, але через спротив з боку різних політичних сил Німеччини нагороди Ремарк не отримав. За романом був знятий фільм, який отримав одразу два Оскари. Своїй сестрі, яку стратили нацисти, він присвятив роман «Іскра життя». Романи «Три товариші», «Тріумфальна арка», «Час жити і час помирати» та інші багато разів видавалися різними мовами, зокрема й українською…

В кожному літературному герої є частинка автора. Всі його твори наповнені його особистими переживаннями та враженнями. Він  описував у книгах події власного життя – досвід війни у вісімнадцятилітньому віці, повернення і травми нового пристосування до мирного життя, приреченість на «інакшість» протягом усього подальшого існування. Цінною рисою  його творів є  здатність передати таке почуття як любов, не зважаючи на війну, хворобу, вік. Цим самим він доводить, що немає нічого сильнішого від кохання. Любов, творчість, дружба, стосунки, сила волі — це ті ключові поняття, що неодмінно впливають на формування нас з вами, як людей розумних, як людей розуміючих, свідомих. Незалежність, терпимість, почуття гумору – ці риси характеру Ремарк вважав визначальними. В цьому скарб Ремарка. «Вчись людяності»  - такий заповіт залишив нам Еріх Марія Ремарк.

"На Західному фронті без змін"

Це розповідь про життя німецьких солдатів під час Першої світової війни, про їх нехитре буття, про те, як вони пристосовувалися до жорстоких умов, зберігаючи при цьому людські якості. Ця книга – не звинувачення і не сповідь. Це розповідь про те покоління, яке згубила війна, про тих, хто став її жертвою, навіть якщо зумів врятуватися від снарядів і вберегтися від кулі.

(1929 рік)

                                                         "Тріумфальна арка"

     Прониклива історія кохання всьому наперекір, кохання, що приносить біль, але дарує нескінченну радість.

Місце дії розгортається в  Парижі,  напередодні Другої світової війни. Герой роману – біженець з Німеччини. Він хірург, який рятує людські життя. Одного разу він зустрічає Джоан Маду, актрису з Італії. Вона так само, як і Равік, самотня й загублена в цьому холодному світі. Лиха година поєднує їхні душі, а кохання, яке спалахує між ними, стає гірким від сліз…

(1945 рік)

     "Три товариші"

 
Роман, який часто вважають найзворушливішим і найсентиментальнішим. Це, звичайно ж, історія кохання, яке може врятувати від самотності, але беззахисне у жорстокому світі. Позаду залишилася перша світова війна. У розбитій, приниженій Німеччині панує зневіра. Молоді люди, яким пощастило повернутися з фронту живими, не можуть позбутися страшних спогадів та знайти собі місце в мінливому світі. Саме їх згодом назвуть "втраченим поколінням". У цьому романі присутні  справжня дружба і справжня любов.

(1936 рік)

                                                             "Ніч у Лісабоні"
  Ніч, коли людина, яка втратила все, відчайдушно сповідається перед випадковим зустрічним - і за дешевим вином тягнеться і тягнеться розповідь про любов, війну, про дивну вірності і страшною відвазі…

(1962 рік)

   
     "Життя у позику"

  Це – любов на межі приреченості, це життя, яке герої відвойовують у смерті. Коли втрачати вже нічого, коли один стоїть на краю загибелі, так і не дізнавшись, що таке життя,  а іншому це життя стало нестерпним. Майбутнього – немає. Смерть – не слово, а реальність.

 (1961 рік)

                                                    "Чорний обеліск"

 
  Справжній філософський роман. Їх називали «втраченим поколінням». Вони дійсно втратили все – або майже все?

Головний герой, учасник Першої світової війни. Він продає надгробки і живе під час гіперінфляції. Він іноді грає на органі в психлікарні. Там він знайомиться із хворою дівчиною з якою іноді розмовляє. Згодом він закохується в неї. Він запитує усіх зустрічних людей, в чому їх сенс життя ? Тільки в кінці роману він дає свою відповідь.

(1956 рік)

"Час жити і час помирати"

  1944 рік. Війна добігає кінця. Рядовий Ернст Гребер повертається зі Східного фронту додому у відпустку. Але рідне місто зруйноване бомбардуванням. Розшукуючи батьків, Ернст зустрічає Елізабет… У них обмаль часу. Але ці кілька днів, що вони провели разом, здатні вмістити в себе все життя. Все їхнє коротке життя і велике кохання, у якого немає майбутнього…

Коли весь світ руйнується, коли хтось за тебе вирішує, що тепер – час помирати, так хочеться – жити...

(1954 рік)

                                                                       "Іскра життя"

   
 Що залишається у людей, які захлинаються у вогняному вирі війни? Що залишається у людей, у яких забрали надію, любов і, по суті, навіть саме життя? Що залишається у людей, у яких не залишилося просто нічого?

Всього-на всього іскра життя. Слабка, але негасима. Іскра життя, що дає людям силу посміхатися на порозі смерті. Іскра світла в непроглядній пітьмі…

(1952 рік)

             "Тіні в раю"

  Вони увійшли в американський рай, як тіні. Люди, обпалені вогнем Другої світової війни. Втікачі з усіх кінців Європи, втратили минуле. Багатьом біженцям Америка здавалася землею обітованою, де немає ні війни, ні злиднів. Але де взяти сили, щоб почати життя наново? Вигнанцям, спустошеним тугою за власним минулим, ніде немає місця… І тільки свята надія коли-небудь повернутися додому...

(1971 рік)