Конституція України. Подорож сторінками історії

                                               Інформаційно - правове досьє

 28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України. Ми сьогодні й не задумуємося над тим, якою ціною далися права й свободи в нашій державі.

Слово «Конституція» походить від латинського «устрій, установлення».  Конституція України – це не лише Закон законів, це ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства. Вона увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України. Конституція закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, виборчу систему, а також основні права й обов’язки громадян.

   Основний закон України у теперішньому вигляді був ухвалений Верховною Радою України лише через п’ять років після здобуття країною незалежності. Вистраждавши, виборовши собі волю, Україна має тепер свою державну мову, свої державні символи: Герб, Прапор, Гімн, які уособлюють її історію, її сутність. Сталося це в ніч з 27 на 28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України другого скликання в результаті бурхливих дебатів та 24-годинного засідання без перерви. Але були й попередники Конституції. За 6 років – з 1990 до 1996 – було  запропоновано 15 проєктів Конституції України. Перший проєкт Конституції робоча група на чолі з першим головою Конституційного суду Леонідом Юзьковим  України  розробила  ще 1992 року. Через майже рік на тлі загострення конституційної кризи був прийнятий так званий Конституційний договір, який був своєрідною тимчасовою Конституцією і діяв рік і 20 днів до прийняття повноцінного Основного Закону України.

В ніч з 27 на 28 червня за підсумками безперервної майже 24-годинної роботи депутати узгодили всі положення документа. Голосування відбувалось за кожною статтею окремо і цілими розділами. О 9:18 ранку 28 червня 1996 року за Конституцію України проголосували в цілому. Таким чином 315 голосами (з 300 необхідних) було введено в дію Основний Закон України. «Є Конституція!» Саме такими були слова тодішнього голови Верховної Ради Олександра Мороза після прийняття Конституції.

Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність і це стало найважливішим кроком у забезпеченні прав та свобод людини і громадянина. Міжнародне співтовариство схвалили Конституцію України, назвавши її однією з найдемократитніших в світі.

Конституція України: Історія творення  

                                              1000 рік. «Руська правда»

  Найвизначніший збірник стародавнього руського права, автором якого є Ярослав Мудрий. Це кодифікація законів Київської Русі, в основу якої було покладено давньоруське звичаєве право. Виданий збірник законів був першим літописним кодексом судових законів давньої Русі-України, об’єднуючим цивільне і кримінальне право і всі процеси судочинства того історичного часу, що охоплює все ХI століття.

1529 рік. Литовські статути

  Найвідоміші кодекси феодального права Великого князівства Литовського, що діяли й на інкорпорованих до нього українських землях. Відомо три такі статути: 1529 р. («Старий»), 1566 р. («Волинський»), 1588 р. («Новий»).

   1710 рік. Конституція Пилипа Орлика

  Договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська, який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Написаний латиною і староукраїнською. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу.

    

                               1918 рік. Конституція Української Народної Республіки

Основний Закон УНР, прийнятий Центральною Радою 29 квітня 1918 року, в останній день існування Центральної Ради, саме тому так і не був втілений у життя. УНР проголошувалась суверенною, самостійною і ні від кого незалежною державою, територія, якої була неподільна, а суверенне право належало народові.

                               1919 рік. Конституції Радянської України

  На території України за періоду радянської влади було прийнято чотири Конституції УРСР - 1919, 1929, 1937, 1978 років. Вони повністю копіювали союзні конституції і були формальними, оскільки не відбивали реального стану справ тогочасного суспільства.