«Мама» Гаррі Поттера

                             31 липня – 55 років від дня народження Джоан Роулінг

Вона здебільшого відома як авторка серії романів про чарівника Гаррі Поттера. Її книги отримали світове визнання та купу нагород. Окрім того, своєю письменницькою діяльністю Джоан змусила дітей усього світу полюбити книги та читання. Сьогодні Дж. К. Роулінг є найвисокооплачуванішою світовою авторкою. Вся літературна спадщина Роулінг оцінюється в сотні мільярдів доларів, а сама торгова марка "Harry Potter" – приблизно в 15 мільярдів доларів.

      Народилася Джоан в Англії в місті Єйті 1965 року. Справжнє ім'я письменниці Джоанна Мюррей (прізвище від другого чоловіка). Дівоче прізвище її матері – Волант. Дж. К. Роулінг насправді немає другого імені. Авторка взяла ім'я Кетлін від своєї бабусі. Також вона має псевдонім – Роберт Ґелбрейт, під яким опубліковувала кілька романів. Джоан або Джоанна використовується лише для книг. Сама письменниця каже, що її всі кличуть "Джо" і стверджує: «Ніхто ніколи не називав мене Джоан, хіба що, коли були сердиті на мене батьки, як я була малою».  Талант до письменництва у Джоан проявився ще в ранньому дитинстві. Своїй сестрі вона любила розповідати власні фантастичні розповіді. Першу свою розповідь Джоанна написала в шість років. Назва була "Кролик". Мати Джо похвалила дівчинку за написану роботу і та, відчувши свій неперевершений талант, відправилася до видавництва, аби опублікувати свій шедевр. Утім, там відмовили юну письменницю від такої задумки. Після закінчення школи, у 1982 році Роулінг провалила вступні іспити до Оксфордського університету. Майбутня письменниця зі світовим ім’ям закінчила Ексетерський університет зі ступенем бакалавра класичної філології і французького. Потім працювала секретарем лондонського відділу організації "Міжнародна амністія". Пізніше переїхала до Португалії, де працювала вчителем англійської мови та літератури. Там вона вийшла заміж за тележурналіста у 1992 році. Через рік у них народилася донечка Джесіка.

У цей час Джоан почала писати свій перший роман "Гаррі Поттер і філософський камінь".

«Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою і невтомною працею любіть Україну»

          29 липня – 155 років від дня народження Андрея Шептицького.

Андрей Шептицький є символом української Церкви, національного й духовного єднання. Окрім того Владика відомий в нашій історії як політичний діяч, благодійник, меценат, рятівник сотень євреїв за часів Голокосту.

Говорячи про велич цієї особи, Глава УГКЦ Блаженніший Святослав зазначив: «… можна з упевненістю сказати, що весь той зміст, усе те значення, яке ми сьогодні вкладаємо в поняття українець і греко-католик, наповнені духом і мудрістю митрополита Андрея Шептицького».

Роман Шептицький народився 29 липня 1865 року в с. Прилбичі (тепер Яворівського району Львівської області), походив зі стародавнього русинського (українського) роду графів. У родині було 7 синів. При хрещенні отримав імена Роман, Олександр, Марія. Початкову та середню освіту здобув удома та в гімназії Св. Анни у місті Краків (Польща). Після закінчення у 1883 гімназії деякий час перебував на військовій службі, але через хворобу змушений був її залишити. Навчався на юридичному факультеті Краківського та Вроцлавського університетів. 19 траня 1888 р. здобув науковий ступінь доктора права.

У 1887 здійснив подорож в Україну та Росію. 28 травня 1888 р. вступив до монастиря отців Василіян у Добромилі. У чернецтві прийняв ім’я Андрей. Згодом вивчав філософію та теологію у Кракові, після закінчення навчання отримав наукові ступені доктора теології та доктора філософії. 11 серпня 1892 р. брат Андрей склав вічні обіти у Кристинопольському монастирі. 3 вересня 1892 р. єпископ Юліан Пелеш у Перемишлі висвятив його на священика.

28 липня – День хрещення Київської Русі-України

                                          Віртуальна інформаційна хвилинка

За переказами, саме в цей день у 988 році князь Володимир прийняв нову віру і прибув до Києва, щоб охрестити народ.

 Утвердження християнства на Русі було складним процесом і тривало багато століть,проте саме 988 рік вважають початком нової епохи давньоруської держави. Прийняття християнства поглибило культурно-просвітницькі процеси, позитивно вплинуло на розвиток духовності всього давньоруського суспільства. Київська Русь змогла наблизитися до надбань європейської культури, тим самим поглиблюючи і розвиваючи свою власну.

Князь Володимир вирішив хрестити Русь з політичних міркувань, сподіваючись цим кроком об’єднати ворогуючі землі та зміцнити власну владу. Згідно з «Повістю минулих літ», київському князю були пропозиції прийняти мусульманство, юдейську віру, католицтво, однак він обрав християнство. Згодом Володимир хрестився в Херсонесі, обравши нове  ім’я – Василь.

Після свого хрещення Володимир наказав хреститися киянам, а поганських ідолів скинути в Дніпро. Масове хрещення народу відбулося біля найвищої гори в купелі Хрещатик на схилах  Дніпра. Процес хрещення всіх земель проходив важко і довго, часто із придушенням народного опору. На Русі замість язичницьких капищ  почали активно зводити християнські храми. 

Таким чином, наприкінці Х століття Великий князь Володимир Святославович запровадив у Київській Русі-Україні християнство як релігію на державному рівні, після чого воно набуло поширення по всій території Русі. Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. Якщо в основі релігійних вірувань стародавніх слов’ян був страх перед стихійними силами природи, ворожими і пануючими, то християнство плекало надію на порятунок, почуття захоплення навколишнім світом. У процесі поширення та утвердження християнство на Русі поступово втрачало візантійську форму, вбираючи в себе елементи місцевих слов’янських звичаїв, ритуалів східних слов’ян. Візантійські церковні канони поступово пристосовувалися до особливостей давньоруського етносу. Християнство зміцнило авторитет і владу князя, сприяло розбудові держави.

                  м. Київ, Володимирська гірка. Пам’ятник князю Володимиру

                                                      (споруджений у 1853 р.)

Талант бурхливої пори

                                              Віртуальне  бібліознайомство                        

28 липня виповнюється 140 років від дня народження українського драматурга, прозаїка, художника, державного та політичного діяча Володимира Винниченка.

Володимир Кирилович  Винниченко народився 26 липня 1880 року в селянській родині у місті Єлисаветграді (тепер Кропивницький). В 1901 році вступив до Київського університету на юридичний факультет де створив студентську таємну революційну організацію «Студентська громада». Вступив до Революційної української партії (РУП), яка з 1905 року стала називатися Українською соціал-демократичною робітничою партією (УСДРП). Серед робітників Києва та селян Полтавської губернії почав проводити агітаційно-пропагандистську роботу, в 1903 році був заарештований, виключений з університету та ув'язнений до одиночної камери Лук'янівської в'язниці в Києві, звідки згодом втік. Після чергового арешту й ув'язнення Володимир Винниченко емігрував. За кордоном разом з М. Грушевським він видає часопис «Промінь».  На початку Першої світової війни повертається до Росії де і живе до 1917 р.

  Після Лютневої революції 1917 року Винниченко переїхав на Україну і включився до активної політичної роботи. Став одним з організаторів і керівників Центральної Ради, а згодом  очолив Генеральний секретаріат, став генеральним секретарем внутрішніх справ. Винниченко автор майже усіх законодавчих актів УНР та декларацій. Володимир Винниченко проголосив I Універсал на 2-ому військовому з'їзді 23 червня 1917 року та Декларацію Генерального секретаріату 27 червня 1917 року на пленумі Центральної Ради. У серпні 1918 року Винниченко очолив Український національний союз опозиційний до гетьманського режиму Павла Скоропадського. Після повалення гетьманату Петра Скоропадського Винниченко став одним з керівників Директорії – нового уряду Української народної республіки. Пізніше через суперечності із Симоном Петлюрою Винниченко вийшов у відставку та 1919 року виїхав до Австрії.

У Відні Винниченко написав 3-х томну мемуарно-публіцистичну працю «Відродження нації». Як політик Володимир Винниченко був близьким до комуністичних поглядів. Він мріяв організувати нову партію, соціальна програма якої мало б чим відрізнялася від більшовицької, однак була б «національніша», більше пов'язана з історичним минулим України.

      В часи фашистської окупації Франції  Винниченка за відмову співробітництва з нацистами було кинуто до концтабору. Останні 25 років життя Володимир Кирилович прожив у власному невеликому будинку у французькому містечку Мужен, біля Канн, де і займався літературною творчістю та живописом. Понад 20 полотен В. К. Винниченка зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951 року, похований у французькому місті Мужен.

В 1993 р. ім’я Володимира Винниченка було присвоєно Кіровоградському педагогічному інституту ім. О.С. Пушкіна. На базі університету організовано і проведено 5 наукових конференцій, присвячених дослідженню життєвого та творчого шляху В. Винниченка.

 Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка.

Меморіальна дошка В. Винниченку на корпусі Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка.

  До 110–ї річниці з дня народження Володимира Винниченка одній із вулиць Кіровограда (тепер Кропивницького) (колишня вулиця К. Лібкнехта) було присвоєно ім`я Володимира Винниченка, а також встановлено меморіальну дошку на місці гімназії, де Винниченко здобував освіту (тепер в цій будівлі по вулиці Шевченка розміщено Головне управління МНС у Кіровоградській області).

З нагоди 130-ї річниці від дня народження В. Винниченка у вересні 2010 р. до Дня міста відбулося довгоочікуване відкриття першого в Україні пам’ятника (автор — львівський скульптор Володимир Цісарик) на оновленій площі біля університету.

                                      Пам'ятник В. Винниченку в Кропивницькому

                                                  (Скульптор Володимир Цісарик)

 До ювілею дня Святого Володимира на батьківщині В. Винниченка,  15 липня 2010 року,  в обласному художньому музеї вперше було презентовано частину його творчого доробку, художню спадщину.

                                           Автопортрет Володимира Винниченка

 Літературна спадщина Володимира Винниченка - золотий фонд української літератури, вона налічує понад сто  оповідань, чотирнадцять романів, двадцять три п'єси. Винниченко - автор першого українського фантастичного роману «Сонячна машина» (1922-1924 рр.,), де вказано: «Присвячую моїй сонячній Україні». Появу перших його творів вітали Іван Франко і Леся Українка. 1902 р., в «Киевской старине» з'являється його перше оповідання «Краса і сила».

Творчий доробок В.Винниченка обіймає десятки томів. Ще в 1926 – 1930 рр. кооперативне видавництво „Рух” видало його твори в 24-х томах. Це оповідання та повісті 1902 – 1907 рр. романи „Чесність з собою”, „Заповіти батьків”, „Божки”, „Хочу”, „Записки Кирпатого Мефістофеля”; майже два десятка п`єс, які з успіхом йшли на сценах українських театрів майже до початку 30-х років („Базар”, „Щаблі життя”, „Чорна Пантера і Білий Ведмідь”, „Співочі товариства”.

 

     

У творчості Володимира Винниченка особливе місце посідають оповідання для дітей. «Кумедія з Костем», «Бабусин подарунок», «Федько-халамидник» - ці та інші твори, попри весь трагізм зображеного, правдиво відтворюють картини життя, близькі і зрозумілі і сучасному юному читачеві.

 

 

 

Володимир Панченко, літературний критик, літературознавець: „Більш суперечливої постаті в українській літературі ХХ століття важко знайти. Найголовніша його суперечність - між художником і доктринером. Найталановитіший Винниченко у новелістиці, де, на відміну від п’єс та романів, не проголошує ідей, не читає проповідей. Письменник мав ідею-фікс - створити нову людину, нову мораль. Кожна його драма, роман - це сценарій щастя. Через те він був поганим політиком, що в ньому міцно сидів художник, який домінував, заважав, жив химеріями”. Володимир Винниченко - письменник світового рівня. В часи Радянського Союзу його ім`я було викреслено з української літератури. А в наш час важливим є зберегти його заповіт: «Стійте всіма силами за Україну…»

Мандруємо у Діснейденд

                                                               Інтернет-круїз 

 

«Усім, хто завітав до цього щасливого місця — Ласкаво просимо! Діснейленд — це ваша країна. Тут воскресають прекрасні спогади людей похилого віку, і тут молоді можуть вдихнути виклик і обіцянки майбутнього. Діснейленд присвячується ідеалам, мрій та реальних подій, які створили Америку … з надією, що вона стане джерелом радості та натхнення для всього світу!» — промова Волта  Діснея, 17 липня  1955 року.

                                 65 років тому відбулося відкриття Діснейленду.  
Найбільший в США тематичний парк розваг та сімейного відпочинку відкрили 17 липня 1955 року поблизу від маленького каліфорнійського міста Анагайм, розташованого на південь від Лос-Анджелеса.

На церемонію відкриття прийшло удвічі більше людей, ніж розраховували – 28 154 чоловік. Пряму трансляцію заходу вів телеканал Ей-бі-сі, в якості ведучого запросили майбутнього президента США Рональда Рейгана. 18 липня чергу за квитками в Діснейленд займали з другої години ночі. Вартість квитків у той час становила 1 долар, зараз ціна для дорослих зашкалює за 76 доларів.

Ідея створення тематичного парку для спільних розваг дітей та їх батьків прийшла Волту Діснею ще до війни, коли він гуляв з доньками в парку.  Діти обсипали його проханнями про екскурсію на студію, де народжувалися популярні мультфільми. Поступово ідея обросла подробицями, ескізами та іншим, але військові дії відтягнули здійснення проекту на середину 1950-х років. Місцеві бізнесмени не вірили в успіх розважального парку, тому гроші Дісней взяв зі своїх заощаджень і зі страховки. Крім того йому довелося продати другий дім. На будівництво комплексу витратили 17 млн. $. Однак і цих коштів не вистачало, канал Ей-бі-сі гарантував кредит в $ 5 млн., в обмін на майбутню співпрацю.

Отже, на ділянці в 32 га, де до цього був апельсиновий гай, в 1954 році почалося будівництво Діснейленду. Волт Дісней особисто відстежував всі проекти, багато атракціонів він придумав сам. Фантазія художника і ентузіазм всіх творців парку втілилися в чарівному світі мультфільмів і казок, де живуть Міккі Маус і його друзі. Особлива увага приділялася тут безпеці, ввічливості та чистоті. 

Парк, відкритий влітку 1955 року,  викликав багато неприємних відгуків, проте в перші сім тижнів Діснейленд відвідав один мільйон чоловік. На другий рік парк покрив всі витрати творця і почав приносити чистий дохід.

Спочатку в Діснейленді було всього 16 атракціонів, але згодом він збільшувався і модернізувався. Наймасштабніше розширення відбулося в 1990-х роках. В результаті стоянка для автомобілів, парк та готель «Діснейленд» увійшли до складу величезного курортного комплексу. На жаль, більшу частину грошей направили на створення туристичної інфраструктури, а не на реставрацію та ремонт злегка постарілих атракціонів. Після численної критики шанувальників керівництво курорту Діснейленд провело належний ремонт, приурочивши його до святкування 50-річчя парку, який відзначали 18 місяців – з травня 2005 по вересень 2006 року.

У середньому на рік  Disneyland Resort  відвідують 13, 3 млн. осіб. Сучасний комплекс значно розширився і займає площу близько 200 гектарів. Парк розділений на три зони. Перша – це сам Disneyland Park, символом якого є дивовижний замок Сплячої Красуні. Площа парку, доступна для відвідувачів — 34,4 га. Друга зона – тематичний парк Disney’s California Adventure Park, його символом є рукотворна гора, обриси якої повторюють силует ведмедя грізлі – символу живої природи Каліфорнії. Третя зона – комплекс розваг із атракціонами, театрами, 12-зальним кінотеатром, магазинами, ресторанами, барами та ігротека. Парк пропонує щоденні паради та феєрверки. 

Існує також ще кілька парків розваг компанії Disney: Дісней Ворлд у Флориді, Діснейленд в Японії — Токіо Діснейленд і «Парк Діснея на воді» Токіо Діснейсі (DisneySea), Діснейленд в Парижі (так званий Євро-Діснейленд). Також в Китаї будується «піратський» Діснейленд.

Пропонуємо вам переглянути відео "Діснейленд - рай для дітей та дорослих"

        Джерела:

https://sites.google.com/site/cxdubomjuigbyfi/istoria-stvorenna

https://uk.wikipedia.org/wiki

https://www.youtube.com/watch?v=0DxI2zdXlbI