«Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою і невтомною працею любіть Україну»

          29 липня – 155 років від дня народження Андрея Шептицького.

Андрей Шептицький є символом української Церкви, національного й духовного єднання. Окрім того Владика відомий в нашій історії як політичний діяч, благодійник, меценат, рятівник сотень євреїв за часів Голокосту.

Говорячи про велич цієї особи, Глава УГКЦ Блаженніший Святослав зазначив: «… можна з упевненістю сказати, що весь той зміст, усе те значення, яке ми сьогодні вкладаємо в поняття українець і греко-католик, наповнені духом і мудрістю митрополита Андрея Шептицького».

Роман Шептицький народився 29 липня 1865 року в с. Прилбичі (тепер Яворівського району Львівської області), походив зі стародавнього русинського (українського) роду графів. У родині було 7 синів. При хрещенні отримав імена Роман, Олександр, Марія. Початкову та середню освіту здобув удома та в гімназії Св. Анни у місті Краків (Польща). Після закінчення у 1883 гімназії деякий час перебував на військовій службі, але через хворобу змушений був її залишити. Навчався на юридичному факультеті Краківського та Вроцлавського університетів. 19 траня 1888 р. здобув науковий ступінь доктора права.

У 1887 здійснив подорож в Україну та Росію. 28 травня 1888 р. вступив до монастиря отців Василіян у Добромилі. У чернецтві прийняв ім’я Андрей. Згодом вивчав філософію та теологію у Кракові, після закінчення навчання отримав наукові ступені доктора теології та доктора філософії. 11 серпня 1892 р. брат Андрей склав вічні обіти у Кристинопольському монастирі. 3 вересня 1892 р. єпископ Юліан Пелеш у Перемишлі висвятив його на священика.

 20 липня 1896 р. його призначили ігуменом монастиря св. Онуфрія у Львові. У 1898–1899 викладає богослов’я у Кристинопольському монастирі. У 1899 р. імператор Франц Йосиф І іменував Шептицького Станіславським єпископом, а римський Папа Лев ХІІІ затвердив це рішення. Після смерті митрополита Ю.Сас-Кубновського Шептицький 17 грудня 1900 був номінований Галицьким митрополитом. Інтронізація відбулася 12 січня 1901 в соборі св. Юра у Львові.

Шептицький підтримував розвиток освітньо-культурного життя у західноукраїнських землях, чим сприяв пробудженню національної свідомості українського населення. За час свого служіння значно розбудував греко-католицьку церкву як в Україні, так і за кордоном. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. Заснував Російську католицьку церкву. Створив апостольський вівкаріат для вірних греко-католицької церкви у Боснії. У 1907 Шептицький добився призначення єпископа для США, а в 1912 і для українських поселенців у Канаді. У 1910 брав участь у євхаристійному конгресі у Монреалі. Шептицький був ініціатором Велеградських з’їздів (1907-1927), у Бельгії створив східну гілку ордену бенедиктинців. Після окупації на початку І світової війни Львова російськими військами митрополит Шептицький був 18 вересня 1914 заарештований і вивезений спочатку до Києва, а згодом до Росії. Після Лютневої революції 1917 звільнений. У 1917 провів низку заходів, спрямованих на поширення і зміцнення католицької церкви в Росії. Перебуваючи у Києві, митрополит призначив отця Михайла Цегельського Екзархом для католиків візантійського обряду в Україні. У Києві налагодив контакти з провідними діячами Української Центральної Ради.

У вересні 1917 Шептицький повернувся до Львова і відразу включився у політичне життя краю. З жовтня 1918 член Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР 1918-1919. В 1920 році  здійснив поїздку до Риму, Америки. У своїх виступах обстоював ідею незалежності та соборності України, засуджував окупацію Польщею Галичини і ліквідацію української державності у західноукраїнських землях.

У міжвоєнний період Митрополит Анрей продовжував роботу з розбудови УГКЦ. За його ініціативи було засновано Львівську греко-католицьку академію (1928), Богословське наукове товариство (1929), Український католицький інститут церковного з’єднання ім. Митрополита Рутського (1939).

В умовах польської окупації Галичини постійно залишався оборонцем українського населення. Шептицький неодноразово звертався до керівників польської держави, добиваючись припинення “Пацифікації”.

В1933році  Митрополит разом з іншими єпископами підготував послання, в якому засуджувався штучний голод, організований більшовиками в Україні. Важливе місце в діяльності Митрополита у ці роки займав захист прав православного населення Волині, Холмщини, Підляшшя та Посяння. Після звернення Шептицького та ін. церковних діячів до Папи Римського Пія ХІ польська влада припинила нищення православних церков. У березні 1939 Митрополит вітав проголошення незалежності Карпатської України.Зазнавав утисків більшовиків, у 1939 році НКВДисти розстріляли його брата Лева і всю його сім’ю.

Після приходу більшовиків у Західну Україну, незважаючи на слабке здоров’я  і похилий вік, Шептицький намагався відстоювати права церкви і вірних перед новою владою.

У 1941 Шептицький очолив Українську Національну Раду, а в 1944 – Всеукраїнську Національну Раду. Митрополит негативно ставився до німецького окупаційного режиму, засуджуючи переслідування євреїв.

Помер Владика 1 листопада 1944 року. Похований  в соборі святого Юра. Його наступником став Йосиф Сліпий.

Пропонуємо вашій увазі 10 маловідомих фактів про Андрея Шептицького:

1. Походив зі стародавнього українського роду, проте в ХІХ столітті рід полонізувався і перейшов на латинський обряд.

2.  Дозвіл перейти на східну традицію Шептицькому дав особисто Папа Лев XIII.

3. Очолив делегацію до цісаря Франца Йосифа, вимагаючи, щоб українців у Галичині поважали однаково з іншими народами монархії, не принижуючи їхньої національної та людської гідності.

4.  Виступав у Віденському сеймі, у Палаті панів, щодо створення українського університету у Львові. Після цього цісар видав декрет, згідно з яким український університет у Львові мав відкритися 1 вересня 1916 року.

5. Завдяки старанням Митрополита Ватикан визнав УНР 1919 року.

6. Профінансував створення Народної Лічниці у Львові, яку згодом (1930-38) перетворили на сучасний шпиталь, а також сиротинця. Для утримання сиротинця віддав гроші, які отримав як пожертву від Папи Бенедикта XV.

7. Подарував дитячій патріотичній організації «Пласт» свій маєток у Підлютому для літніх таборів.

8. Віддав свою приватну колекцію на заснування Українського національного музею – 5 кімнат у митрополичих палатах, а в 1911 році придбав для музею цілий будинок на сучасній вулиці Драгоманова.

9. Зініціював і заснував Земельний банк у Львові, підтримував діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар».

10.  Під час німецької окупації Митрополит звернувся з протестом проти винищення єврейського населення до райхсканцлера Гіммлера, а також захищав радянських полонених – писав листа Гітлеру про надуживання Ґестапо й жорстокість до військовополонених.  Організував таємне вивезення 2000 дітей євреїв 14 серпня 1944 року. Їх переховували у криптах, у монастирських школах, сиротинцях Львова та околиць.

Джерела:

https://dovidka.biz.ua/andrey-sheptitskiy-biografiya-skorocheno/

http://tvoemisto.tv/news/13_malovidomyh_faktiv_pro_andreya_sheptytskogo_71574.html