четвер, 29 жовтня 2020 р.

Українська революція 1917–1921 років – героїчні сторінки боротьби

                                       Віртуальний історичний екскурс

     Під час революції 1917–1921 років Україна мала своє справжнє регулярне військо — з командуванням, офіцерськими кадрами, родами військ, одностроями, знаками розрізнення та всіма іншими необхідними атрибутами. Армія УНР мала високу боєздатність.  Важливо знати і пишатися: формування українського війська сто років тому не обійшлося без уродженців Полтавщини.

   Наприклад, одне із перших військових добровольчих формувань, Гайдамацький кіш Слобідської України створював полтавець Симон Петлюра, він же очолював перший український військовий секретаріат після всеукраїнського військового з’їзду у 1917 році. Уродженець Хорольщини Василь Тютюнник у 1919 році командував дієвою Армією УНР. Про них багатьом відомо, чимало написано, створено книги, художні і документальні фільми, названо вулиці на їхню честь. А от ще один хоролець Сергій Дядюша досі лишається малознаним. З ініціативи Українського інституту національної пам’яті у 2020 році  150-річчя від дня народження Сергія Івановича Дядюші відзначається на державному рівні згідно з Постановою Верховної Ради.

    В Армії УНР було багато кадрових військових, які раніше служили Російській імперії та за першої слушної нагоди пішли виборювати незалежність України.

   Народився майбутній видатний український військовий діяч, генерал-поручник Армії УНР, 26 вересня 1870 року у повітовому містечку Хорол на Полтавщині. Він був козацько-шляхетського роду, як багато хто в славному Полтавському козацькому краї. Обрав шлях військового, у1887 році закінчив Полтавський кадетський корпус. Згодом навчався у Павловському військовому училищі, де у 1889 році успішно склав випускні екзамени. А потім опановував фах військового у Миколаївській академії Генерального Штабу Російської імперії за 1-м розрядом (1900 рік). Надалі кар’єра Сергія Дядюші складалася більш ніж успішно. Обіймав штабні посади у Варшавському та Московському військових округах, викладав військову справу у Московському піхотному юнкерському училищі. Пройшов шлях від підпоручика до генерал-майора. Очолював штаб дивізій, командував 2-им гренадерським Ростовським полком та штабом 4-го армійського корпусу. Водночас не варто оцінювати С.Дядюшу  лише як штабного працівника. Мужній офіцер приймав участь в численних і жорстоких боях Першої світової війни. За неодноразово проявлену військову доблесть Сергій Дядюша нагороджений всіма орденами Святого Станіслава І ступеня та Георгіївською зброєю. У 1918 році його демобілізовують. І вже з квітня 1918-го він розпочинає службу в Армії УНР, де на нього чекали ще вагоміші посади — начальника Волинського корпусу, головного інспектора піхоти, начальника головного управління Генштабу і навіть військового міністра.  Постановою Гонорової ради від 3 серпня 1921 року Сергія Дядюшу підвищили до звання генерал-поручика Армії УНР. Він відстоює цінності IV Універсалу Центральної Ради, яким вперше у ХХ столітті проголосили державну незалежність: опікується справами українізації військових частин колишньої Російської імперії, розбудовує збройні сили новопосталої Української держави.

   Після поразки Перших визвольних змагань за нашу незалежність генерал-поручник Армії УНР жив у Польщі. Там він провадив активне громадське життя українського патріота: заснував і очолив старшинські академічні курси, брав участь у політичній і культурницькій роботі, діяльності українського Військово-історичного товариства. Помер 23 травня 1933 року. Похований у Каліші.

    Земляки про Сергія Дядюшу пам’ятають. В Хорольському краєзнавчому музеї створено тематичний куточок, а 24 жовтня цього року на фасаді школи № 1 відкрили меморіальну дошку видатному землякові — військовому діячеві, генерал-поручнику Армії УНР Сергію Дядюші. Ініціатор створення нового місця пам’яті - Північно-Східний міжрегіональний відділ Інституту національної пам’яті.

Розкажи, Чорне море, про свої таємниці

 Віртуальна екологічна хвилинка

   31 жовтня як раз той день, коли можна згадати теплі хвилі Чорного моря, наспівуючи знайомий з дитинства мотив. Цього дня відзначається Міжнародний день Чорного моря на згадку, коли в 1996 році  шість причорноморських країн – Болгарія, Румунія, Туреччина, Грузія, Росія і Україна – підписали Стратегічний план дій з реабілітації і захисту Чорного моря. Цей план був розроблений після проведення усебічних досліджень морського середовища, які показали, що його життєздатність істотно погіршала порівняно з попередніми трьома десятиріччями.

    Велична водна гладінь Чорного моря розкинулася на межі між Європою і Азією. У моря було величезна кількість назв. Найперше, яке дійшло до наших днів, йому дали давні греки. До речі, саме по Чорному морю  Ясон з  аргонавтами вирушив у плавання за золотим руном. Греки назвали його Понт Айксинським, що означає «негостинне море». А все тому, що підступитися до нього було не так-то просто: береги Чорного моря в ті часи заселяли ворогуючі племена, ревно охороняли територію і навігація по водоймі була досить складною. Пізніше, після підкорення та освоєння його узбережжя, море стало «гостинним» або Понтом Евксинським. Крім того, відомі й інші його імена: Темарун, Ахшаена, Кіммерійська, Синє, Океан, Таврійське, Святе, Сурозьке, а на Русі Чорне море називали «Скіфським». Друга версія говорить, що назву свою водойму отримав з-за великої кількості сірководню в його глибинах, у якого є незвичайна властивість. Справа в тому, що будь-який металевий предмет (наприклад, якір) при опусканні в глибокі води (більш ніж на 150 метрів) на тривалий час покривається чорним нальотом. По площі Чорне море не набагато перевищує Каспійське і Балтійське моря, але водотоннажністю перевершує їх в шість і шістнадцять разів відповідно. Найбільша глибина моря складає 2210 метрів, середня глибина  - 1240 м. Але, що дійсно дивує, так це майже повна відсутність життя на глибині 150-200 метрів і більше. У глибинних шарах живуть тільки бактерії. Іноді сірководень виривається назовні і при попаданні блискавки утворює вогняні стовпи, що досягають висоти в 800 метрів! Морське дно зберігає безліч таємниць. Наприклад, між Євпаторією і півостровом Тарханкутом на дні покоїться древнє місто з колонами, східцями, вікнами і навіть храмами. Це так звані таврійські мегаліти. А на знімках з супутника видно величезні підводні піраміди. На дні моря виявили 40 османських і візантійських старовинних кораблів.  Як заявляють дослідники, серед різних типів виявлених кораблів є й такі, які до цього моменту були відомі лише за історичними описами. Після огляду знахідки стало відомо, що деякі з древніх кораблів належали Османської та Візантійської імперій.

   В Чорному морі є свої мешканці, причому дуже цікаві – більше 2500 видів тварин.  Медузам більш ніж 650 мільйонів років, що означає, що вони такі ж древні, як динозаври і акули. Науці відомі медузи, діаметр купола яких складає 2,5 метри, а довжина щупалець досягає половини довжини футбольного поля. Інші навпаки настільки малі, що їх розмір не перевищує шпилькову голівку. Одна з тих медуз, що представляє небезпеку у Чорному морі — це велика медуза корнерот. Своєю отрутою, яку вона використовує для полювання на здобич, вона може досить сильно вжалити людину. Медуза – морська оса щороку вбиває більше людей, ніж будь-які інші морські істоти. Її укус може убити за 3 хвилини, а плавати вона може із швидкістю 2 метра в секунду.

   

вівторок, 27 жовтня 2020 р.

Комп’ютерний король

                                     Віртуальна інформаційна сторінка


  Його знає кожен, хто користується комп’ютером. 28 жовтня святкує 65-річчя Вільям Генрі Гейтс — американський бізнесмен, інвестор, автор, філантроп і засновник корпорації Майкрософт, співголова Фонду Білла і Мелінди Гейтсів. Протягом кар'єри в Microsoft, Гейтс займав позиції голови ради директорів, CEO та головного архітектора, одночасно до травня 2014 також будучи найбільшим акціонером. Всі роки, окрім чотирьох з 1995 до 2017, він був найбагатшою людиною в світі за версією Forbes. Зараз  Білл Гейтс – друга найбагатша людина світу. У хвилину він заробляє понад 6 тисяч доларів, а ввесь його капітал перевищує $89 млрд.

    Пізніше в своїй кар'єрі, Гейтс зайнявся філантропією. Через фонд Фонд Білла і Мелінди Гейтс він пожертвував багато коштів на різноманітні благодійні організації та наукові дослідницькі програми.Журнал Time назвав Гейтса одним зі 100 людей які найбільше вплинули на 20-те століття. У 2009 році Фонд Білла та Мелінди Гейтсів ініціював встановлення інтернету в 1000 українських бібліотек в рамках програми  « Бібліоміст»  та надав грант на суму 25 мільйонів доларів США. Наша бібліотечна система теж отримала комп’ютери та доступ до мережі Інтернет завдяки  програмі «Бібліоміст». До речі, у 2015 році Білл Гейтс фактично передбачив пандеміюCOVID-19  на конференції TED. В 2020 році  фонд Білла і Мелінди Гейтс виділив 300 мільйонів доларів на боротьбу з COVID-19 і пошуки вакцини.
    Гейтс також є відомим книголюбом, і стеля його великої домашньої бібліотеки містить гравірування з цитатами з «Великого Гетсбі». Ф. С. Фіцджеральда. 
  

пʼятниця, 23 жовтня 2020 р.

Cвято креативних, творчих, активних

 Сьогодні, 23 жовтня, відзначають свій професійне свято рекламісти. День працівників реклами (День рекламіста) — свято працівників рекламної сфери, рекламодавців, маркетологів та піарників. День працівника реклами вперше відзначили в 1994 році. Без реклами неможливо уявити сучасний світ. Без реклами не існує бізнесу, ЗМІ переважно живуть за її рахунок. День працівників реклами є днем творчих людей, які роблять внесок у розвиток торгівлі і, відповідно, економіки. Однак, реклама вже давно перестала бути просто зв’язком між продавцем і покупцем, реклама це справжнє мистецтво.    Слово "реклама" походить від латинського "reclamare", яке перекладається — "викрикувати". Чому так? У давнину рекламою для товарів слугували саме вигуки торговців на ринку. З часом це явище виділилося в особливий жанр. Сучасні рекламісти вносять неоціненний внесок у розвиток торгівлі й економіки країн. Реклама це справжнє мистецтво. Вона здатна як вражати, так і дивувати недолугістю.

     Історія реклами почалася ще в часи античності. У Штатах реклама почала стрімко розвиватися в кінці 19 на початку 20 сторіччя. У Європі на цей час реклама вже існувала і процес був більш менш стабільний. В Україні рекламні кампанії почали активно розвиватися зі здобуттям незалежності.

Чи знаєте Ви, що означає “спам”? А коли вперше з’явилася реклама? Пропонуємо дізнатися історію виникнення та розвитку реклами і цікаві факти про рекламу загалом!

   Перші рекламні повідомлення з’явилися ще до початку нашої ери – за часів Стародавнього Єгипту. Археологи виявили папірус, залишений господарем якогось раба. Документ розхвалював фізичну витривалість, відмінне здоров’я та інші якості невільника, щоб для нього швидше знайшовся покупець. Перші «рекламщики» з’явилися пізніше – в епоху Стародавньої Греції. Вже тоді по міських вулицях і площах бродили глашатаї, які співали та закликали народ щось купити або скористатися якоюсь послугою.

 

       Перші близькі до сучасних рекламні оголошення народилися в Стародавньому Римі. Їх писали прямо на стінах будинків. Переходячи від споруди до споруди, городяни могли дізнатися про місце і час гладіаторських боїв, про продаж невільників, домашньої худоби та різних товарів. Щоправда, міська влада всіляко боролася з навалою цього «спаму», караючи авторів.

   Як швидко і відносно недорого розкрутити «зірку», продати товар або запропонувати нову послугу? Один з варіантів – замовити придорожній рекламний щит з потрібною інформацією. Особливо в тих місцях, де часто утворюються корки. Поки стоїш у заторі, встигнеш не тільки прочитати, але й завчити написане на щиті …

      Із появою Інтернету й поширенням високошвидкісного доступу до нього серед населення фактично почався занепад реклами в тому вигляді, у якому вона була відома раніше. Хоча на ринках країн, що розвиваються, ще далеко не всі її використовують, багато підприємців розглядають цей маркетинговий канал як основний інструмент для залучення клієнтів.

    Головна перевага реклами в Інтернеті — можливість швидкого донесення інформації про продукт або послугу цільовій аудиторії без географічних кордонів. За визначенням Інституту спеціалістів з практики реклами, «реклама є найпереконливішим і найдешевшим способом поінформувати потенційних споживачів про певний товар або певну послугу».

    Реклама в соціальних мережах зараз один з основних видів реклами в Інтернеті. Крім того, активно використовується так званий SMM — маркетинг у соціальних медіа, суть якого полягає у формуванні та розвитку спільнот навколо сторінки бренду в певній соціальній мережі.

    Вірусна реклама в інтернеті — вид рекламних матеріалів, головним завданням яких є привернути увагу користувачів інтернету (можливо, потенційних покупців) і сподобатися настільки, щоби вони готові були самостійно поділитися цією рекламою з іншими (можливо, навіть не підозрюючи, що вони діляться саме рекламою, а не цікавою інформацією тощо).

     А чи знаєте ви,  що рекламний спам колись був … консервами. Саме під маркою «СПАМ» (SPiced  hAM) в 30-ті роки минулого століття випускався сорт американської тушонки. Досить неприємна на смак, вона продавалася погано, і вже до часів Другої світової війни на складах виробника лежала незліченна кількість баночок консервів. Щоб збути не новий і неякісний товар, фірма провела нудну і нав’язливу рекламну компанію. З тих пір спамом стали називати настирливі рекламні повідомлення або попросту рекламне «сміття».

     Що стосується реклами у сфері бібліотечної справи, то у вітчизняній бібліотечній практиці термін «реклама» застосовується з 1900-1920-х рр.  На сьогодні перспективним напрямом в роботі бібліотек слід  визнати рекламно-інформаційну діяльність, спрямовану на пропаганду бібліотечних ресурсів, продуктів, послуг і залучення інтересу користувачів до бібліотечних фондів. Рекламна діяльність бібліотек  в Інтернеті вже необхідність. Адже це чудовий канал для поширення інформації  про  роботу книгозбірень, для спілкування з користувачами онлайн, використання дистанційних форм  обслуговування. Відомий американський бібліотекознавець Б. Ашервуд підкреслював, що реклама дозволяє зробити бібліотеку «видимою», прозорою.

    Бібліотека-філіал для дітей №13 продовжує співпрацю з  гуртком «Оригамі – оригінальний конструктор» Центру позашкільної освіти.  До Дня рекламіста пропонуємо користувачам, любителям оригамі, майстер-клас «Модель інтерактивної листівки для реклами»  від керівника гуртка  Ольги Сухаревської.

    А ми, бібліотекарі, від себе бажаємо всім рекламістам бути творчими,  креативними, веселими, невтомними кожного дня!

 

Джерела: 

 https://lifestyle.24tv.ua/8_naykrashhih_reklamnih_kampaniy_za_100_rokiv_n879223

https://vsim.ua/Podii/23-zhovtnya--den-reklamista-10956126.html

https://lemarbet.com/ua/razvitie-internet-magazina/reklama-v-internete-8-osnovnyh-vidov-i-ih-osobennosti/

https://procikave.com/istoriya-reklami

У ріднім слові - цілий світ

 

Мова – це унікальна культурна спадщина кожної окремої національності. Мова відіграє важливу роль  у розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави. Народ, який недбало ставиться до рідної мови, культури, не матиме й незалежної, розвиненої та стабільної держави. 

   Українська мова формувалася тисячоліттями. Звичайно, за цей тривалий час вона зазнавала різних сторонніх впливів. Щось в українській мові залишилося від грецької мови і скіфських племен, готів, гунів, тюркомовних аварів та хозар, угрів і печенігів. Щось привнесли в неї старослов’янська, польська, російська мови. Це лише збагатило її, але не зруйнувало. Ніякі впливи й лихоліття не могли порушити її цілісності, стрункості. Українська мова зараз одна з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. І ми, українці, повинні захистити її від посягань різних зайд і перевертнів, як її захищали наші предки. Житиме наша рідна мова — житиме й наш народ. Варто нам всім памятати: якою мовою розмовлятимемо, такою буде і держава. Тож, говорімо своєю рідною мовою -  українською!  
 Українська мова багата на цікавинки! Вона відрізняється від решти східнослов’янських мов своєю милозвучністю, унікальними словами та правилами. Бібліотекарі бібліотеки-філіалу №13 зібрали для вас цікаві факти та вислови відомих  українців про українську мову та пропонують з ними ознайомитись!

 

 

 

 

четвер, 22 жовтня 2020 р.

З любов’ю до дітей

          Віртуальна літературна сторінка
23 жовтня 2020 року - 100 років від дня народження Джанні Родарі. Цей популярний італійський дитячий письменник  привів у наші домівки хороброго і доброго Цибуліно, дав нам можливість почути голос Джельсоміно, що руйнує стіни в’язниць. Це в його казковій повісті віддане іграшкове щеня Кнопка перетворюється на живу собаку, а хлопчик Марко, мандруючи в космосі на дерев’яній конячці, потрапляє на планету новорічних ялинок, де немає ні страху, ні образ. Твори Дж. Родарі  для дітей цікаві, змістовні і повчальні. А ще він хотів, щоб усі ми не лише любили читати чи слухати казки, а й самі навчилися їх складати. Заради цього він навіть випустив спеціальну книжку, що має назву «Граматика фантазії». Отже, коли ви й самі захочете стати казкарями, неодмінно знайдіть цю книжку і прочитайте. Виявляється, фантазії теж можна навчитися, щоб хоч трохи наблизитися до такого чемпіона людської фантазії, яким був цей італійський талановитий письменник.Він виріс у бідній сім’ї, а тому не був розпещений у дитинстві ні розкішшю, ні ситістю. Батько — Джузеппе Родарі, пекар і власник маленького магазинчика, був безмежно доброю людиною, рятуючи кошеня під дощем, він сильно застудився, і запалення легенів спровокувало його швидку смерть через тиждень. Хлопчикові було всього дев’ять років, коли помер його батько. Джанні дуже болісно переживав цю втрату, адже батько був для нього взірцем справедливості і працьовитості, людиною з доброю, світлою душею. Саме в такі складні часи поряд з хлопчиком оселилася чарівниця і фея – Фантазія. Не залишила вона його і в дорослому віці: Джанні Родарі  став талановитим письменником. Але його шлях до письменства не був абсолютно прямим. Сам митець стверджував, що став письменником майже випадково. Як і всі діти, він багато про що мріяв: малювати, грати на скрипці, робити ляльок...

 Потім вирішив отримати фах вчителя і з 17-літнього віку почав викладати в початкових класах сільських шкіл.   «Не думаю, що я був дуже гарним вчителем: я був занадто молодий, і мої думки витали дуже далеко від шкільних парт. Але я був веселим вчителем. Я розповідав дітлахам різні смішні історії – історії без всякого сенсу, і чим абсурднішими вони були, тим більше діти сміялися. Це вже дещо значило. У школах, які я знаю, на мій погляд, мало сміються. Багато чого, що можна було б вивчити сміючись, вчать зі сльозами – гіркими й марними...». Так поступово робота вчителя підштовхнула Дж. Родарі  до складання веселих історій для дітей. За словами автора, сам того не підозрюючи, він у школі готувався до своєї письменницької діяльності. Беручись за створення казок, Дж. Родарі, перш за все, прагнув, щоб його книги були веселими, як іграшки. Адже він був переконаний, що іграшки довго живуть і ніколи не набридають. Письменник хотів, щоб його оповідання були корисними і дітям, і дорослим, щоб їх можна було читати всією сім’єю, всім класом, разом з учителем. Одне із призначень його творів - допомогти батькам зблизитися зі своїми дітьми: зрозуміти дитячу фантазію, оригінальність світосприйняття, зануритися у дитячі мрії і сподівання. Діти усього світу знають і люблять його твори: «Книга філастроке »(1950), «Книга веселих віршів» (1950), «Пригоди Цибулін» (1951), «Подорож Голубої Стріли» (1954), «Джельсаміно в Країні брехунів»(1958), «Вірші в небі і на землі» (1960), Казки по телефону» (1962), «Торт у небі» (1966), «Граматика фантазії» (1973) тощо.  Автор учить дорослих грати з дітьми – фантазувати, придумувати, складати.

Насамперед я українець


      Є люди, які в історії України посідають унікальне місце. До славетної когорти таких особистостей по праву належить унікальний 
поет-шістдесятник Борис Олійник.

22 жовтня виповнюється 85 років від дня народження Бориса Олійника – нашого талановитого земляка, поета, громадського діяча, академіка НАН України, Героя України, лауреата Державної премії України імені Т.Г.Шевченка.

На жаль, його вже немає серед нас. Не стало Б.Олійника 30 квітня 2017 року. 

Народився він в 1935 році в селі Зачепилівка неподалік Нових Санжар. Друкуватися почав ще в школі, з 1948 року. 1958 року закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка.

Свою творчу роботу він завжди поєднував з активною громадською діяльністю. В 1971 — 1973pp. та з 1976-го року він — секретар правління Спілки письменників України, секретар правління Спілки письменників СРСР, секретар парткому Київської письменницької організації. Був депутатом Верховної Ради УРСР 10-го і 11-го скликань. Побував майже у всіх гарячих точках міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, Боснії та Герцеговини, одним з перших – у Чорнобилі, в зоні, звідки вів репортажі для телебачення. Першим на державному рівні 1988 року сказав про Голодомор в Україні, запропонувавши створити «Білу книгу» про 1932-1933 роки. Був одним із фундаторів Українського фонду культури, який очолював з 1987 року. Саме Б.Олійник озвучив і провів до ухвалення законопроект про єдину державну мову в Україні - українську.  

вівторок, 13 жовтня 2020 р.

Козацька справа і козацька слава

                                                  Віртуальна  хвилинка

                         

14 жовтня в Україні стає особливим днем. В цей день в Україні щорічно відзначається православне свято Покрова Пресвятої Богородиці, День українського козацтва та День захисника України. Важко переоцінити роль козацтва в історії українського народу. Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.

Наші друзі з гуртка «Оригамі – Оригінальний конструктор» (керівник Ольга Сухаревська) робили шаблі для захисників та привітали всіх з цим святом.

 Колектив бібліотеки – філіалу №13 вітає користувачів зі святами та бажає їм шанувати тата свого і матір свою як найцінніше в житті, завжди чинити по совісті і честі, не говорити  неправди, вивчати  традиції свого народу і власної родини, бути гідними  зватися юними козаками і юними козачками. В нашій бібліотеці є дуже цікаві книжечки про козаків,їх життя, традиції, боротьбу за волю, які ми пропонуємо вам прочитати. 

понеділок, 12 жовтня 2020 р.

Раїса Кириченко – доля Чураївни

 Віртуальна інформаційна сторінка

В народі її називали Чураївною,нашу землячку, яка пройшла все своє життя з любов'ю до української пісні.

Бібліотека-філіал №13 пропонує своїм читачам доторкнутися до життєвих струн відомої української співачки Раїси Кириченко.

Народилася вона на Покрову 14 жовтня 1943 року на Полтавщині.

З дитинства вона проявляла любов до пісні, будучи ще маленькою дівчинкою часто любила, залізши на вишню, виспівувати на все село. Вона співала скрізь: в шкільній самодіяльності, перед дітлахами, а згодом – і перед односельцями, і вже тоді свято була переконана, що буде артисткою.

Вперше вийшла на професійну сцену будучи вже у складі хору Кременчуцького автозаводу. Пропрацювавши кілька років на автозаводі вона закінчила заочно десятирічку. 


Спеціальної музичної освіти в неї не було, лише талант та вміння вчитися у професіоналів. Вона таки закінчить Харківський інститут мистецтв, але пізніше, ставши уже народною артисткою і лауреатом Шевченківської премії.

Лине слава козацька, живе дух захисників

                                             Віртуальний історично-літературний вояж

     14 жовтня українці святкують одразу три свята. Перше – Свято Покрови Божої Матері, друге – День українського козацтва, третє свято, дуже молоде – День захисника України. Усі ці свята дуже взаємопов’язані  і виникали послідовно. 14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. Святкування Дня українського козацтва відбувається саме в це церковне свято. З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. На Покрови відбувалася Велика рада, на якій обирали гетьмана. Козаки вважали Покрову своєю заступницею, ікона Покрови була в кожному курені.

   Багатюща історія нашого народу. Здавна повелося, що воїни захищали нашу рідну землю від ворогів. Військові традиції, звичаї передаються з покоління в покоління, їм належить важливе місце у вихованні майбутніх громадян – патріотів своєї держави. 

  Героїчні сторінки в нашу історію вписали запорожці  - степові лицарі, оборонці української землі. Тож згадаємо козаків, які колись безкрайніми степами літали, шаблями ворогів змітали, на чайках по Дніпру гуляли, в Стамбул звертали. Козацький дух зароджувався тяжкої години, коли наші землі окупували литовські, польські, угорські, турецькі й татарські війська. Історія українського козацтва бере свій відлік з кінця XV -  початку XVI ст. Народ захищався силою й звитягою козацтва – людей, які витримували труднощі військового життя, прирікаючи себе на ризик і смерть. Так у степу, за Дніпровими порогами, для захисту рідної землі, народилася козацька держава – Запорозька Січ.

                                                 Козак – це чесна й смілива людина,

                                                 І найдорожча йому Батьківщина.

                                                 Козак – завжди борець за волю

                                                 І за народну добру долю.

   Дуже непрості часи переживає Україна зараз. Україна, яка ніколи не зазіхала на не своє, не загарбувала чужих земель, сьогодні мусить боронити свої кордони від підступного ворога, відстоювати свою свободу і незалежність. Першими пішли на буремний Донбас найсміливіші, найкращі. Першими вони й полягли – мужні й нескорені. Вони вічно молодими житимуть у наших серцях, у нашій пам’яті, у нашій історії.

                                                        Герої! Герої! Герої!

                                                        Найкращі Вкраїни сини!

                                                        Вітчизну врятують герої

                                                        Від горя, наруги, війни.

 

                                                         Війна забирає красивих,

                                                         Хоробрих і сильних – наш цвіт,

                                                         А мати їм щастя просила,

                                                         Коли дарувала цей світ.

Молодше покоління має знати і бути вдячним нашим захисникам за те, що вони бережуть мир і спокій у нашій державі. Гідні сини й доньки України захищають нашу рідну землю та кожного з нас зокрема. Жоден з них не знає як довго доведеться обороняти рідну землю. Та кожен впевнений, що допоки є небайдужі українці, волонтери, наша нація незламна. Тож плекаймо та підтримуємо своє, національне, українське! Допомагаємо один одному, адже наша сила в єдності! І нехай буде мир!