Чому книжечка весела ?
Віртуальна інформаційна хвилинка для наших користувачів з ПДНЗ № 80 «Гвоздика», співпраця з якими продовжується, незважаючи на карантин та для всіх, хто любить книгу.
Любі друзі! Якби ви тільки знали, як вас любить книга, коли ви приходите до бібліотеки! Адже їх, книг, так багато стоїть на стелажах, вони мовчки чекають, коли ж їх вибере читач. Якби вони могли говорити, вони б кричали: «Візьми мене, я така цікава, я неповторна, ти ніколи не пожалкуєш, прочитавши мене!» Щоразу, коли ви вибираєте книгу, вона є найщасливішою від того, що з нею дружать. І кожній з них хочеться розповісти, як вони втомилися стояти непорушно на полиці, з яким нетерпінням чекали на свого читача. І ось він прийшов, він узяв їі з собою, яке щастя! Та тільки чому так швидко змінюється її зовнішність, чому вона виглядає такою пошарпаною, непривабливою? На жаль, таке трапляється часто: саме найкраща, найбільш цікава бібліотечна книжка у першу чергу потерпає від читацької неохайності. Я сподіваюсь, що ви ніколи не станете рвати книги, а будете їх любити, жаліти і шанувати. Бережіть і любіть книжки. І тоді вся мудрість, доброта переходитимуть до вас, до ваших сердець через книжки.
Книжки – як люди: народжуються, живуть, старіють. Як люди, можуть хворіти. Для хворих людей є поліклініки, лікарні, санаторії. Для хворих книжок також є спеціальні лікарні. Тільки називаються вони по-іншому: палітурними і реєстраційними майстернями. У них лікують хворі книжки, і лікують по-різному. Уявіть собі, у книжок теж бувають «заразні» хвороби: пліснява і комахи. Бувають «вроджені» хвороби: в друкарні від недогляду переплутали або прошили якісь аркуші, погано тиснули текст. «Від старості» (тобто від часу) всі книжки неминуче псуються навіть при найправильнішому, найакуратнішому житті: жовтіє і стає ламким папір, псуються обкладинки. А неправильне життя (тля, вологість, яскраві сонячні промені) дуже швидко старить книжку... від неправильного поводження навіть нова книжка може за два-три тижні розвалитися на шматки: якщо її перегинати, закладати що попало, загинати сторінки. Та й «нещасні випадки» не можна забувати: перша-ліпша книжка може постраждати від вогню, від падінь та інших «травм». Але від чого б тільки не захворіла книжка, її негайно треба лікувати. Чим швидше ви допоможете книжці, тим краще. В хороших умовах вона буде довго жити.
Книга – це своєрідний будиночок, у якому живуть різні твори : казки, вірші, оповідання, думи, пісні, загадки, прислів’я …. Кожна книга має свою «точну адресу», свою «квартиру», «кімнату» і навіть «місце». Коли книга «йде» в гості до читачів, місце її вільне. Повернувшись «додому» - в бібліотеку, вона знову стає на своє місце . Адреса книги написана на розподільнику. Ця адреса свідчить про те, що назва книжки починається на певну букву, або з такої літери розпочинається прізвище письменника. Наприклад, літера Ш. Тут мешкають книжки, написані такими письменниками, як Шевченко, Шекспір та інші... Тому, діти, в бібліотеці можна швиденько знайти будь-яку книгу. І ввесь час книжечки чекають на своїх читачів. До них приходять діти і кличуть їх у гості. Не надовго, на тиждень, або на два. Книжечки радіють. Вони люблять мандрувати з школярами, знайомитися з новими читачами. Деяким книжечкам сподобалося у гостях. Їх бережно обгортали обкладинками, між сторінками клали яскраві закладки, щоб швидше знайти останню прочитану сторінку. А відпочивали вони на чистих столиках та шафах. Але деяким книгам жилося погано: їх ногами під диван запихали, сторінки пом’яли, брудними руками брали. Дорогі діти, коли б книга ожила і заговорила, то ось, що вона сказала б вам:
– Будь ласка, не беріть мене брудними руками, мені буде соромно, якщо мене потім візьмуть інші.
-Не розмальовуйте мене ручкою і олівцем –це так некрасиво.
-Не ставте на мене лікті і не кладіть розкритою лицем вниз.
-Якщо ви закінчили читати, не робіть поміток нігтями, не загинайте ріжків сторінок, а вкладіть закладку.
- Не перегинайте книжки.
- Не закладайте в книжки олівці.
- Не читайте під час їжі.
- І ніколи – ніколи не слиньте пальці.
Спробуйте відгадати загадки:
1) Щодня приходимо у храм духовний,
Що мудрості і дива повен.
Гортаємо сторінки чудові,
Світ пізнаємо в рідній мові.
Це не кіно, не ігротека
Дитяча це....(бібліотека)
2 )Розібратися у морі книг –
І веселих і сумних
Допоможе вам не пекар
А знавець .....(Бібліотекар)
3) В школі – учень,
Вдома – син,
У театрі ти – глядач
Як зайдеш у бібліотеку
Будеш зватися.....(читач)
4) Це не ляси - прибамбаси
І не плітки чи смішки,
І не брязкальця – прикраси
А улюблені ......(книжки)
5)Книгу взяв в бібліотеці.
І на кілька років зник.
І тебе вже називають
Не інакше як .....(боржник)
6) Цю барвисту гарну книжку
Кожен прочитав школяр.
Бо до всіх книжок доріжку
Прокладав нам всім.... (буквар)
На світі є три головні цінності: Хліб – щоб бути здоровим і сильним; Жінка – щоб не урвалась нитка життя; Й книга – щоб не обривався зв'язок віків. Як стверджував В. Сухомлинський, що хороша книжка дуже часто вирішує долю людини, що якщо змалку не прищепити дитині любові до книжки, то пізніше, в роки юності, душа цієї підростаючої людини «буде пусткою, і на світ Божий виповзе невідомо звідки погане».
У книзі "27 причин читати книгу" розповідається, чому читання й на сьогодні є популярним заняттям. Розкрито таємниці привернення уваги школярів до мистецтва прочитання текстів. Наведено переваги сучасних умов для самостійного читання книжок порівняно з тими, що були колись.
Гра „ Впізнай героя"
1. Я вирішив просто подорожувати світом і не знав,
що все так станеться. Я гадав, що всі так само добрі, як мої бабуся і дідусь.
Але виявилось, що у цьому світі мешкають і злі, і жорстокі, і хитрі. («Колобок»)
2. Залишився голодним, бо кінь-коняка так вдарив по зубах, що аж в очах
заіскрилося. А підкови таки не зняв. (Вовк. «Легкий хліб»)
3. Пішов дощик, і я застудився. А тепер лежу під пледом. П'ю гарячий чай із
медом. (Ліна Костенко «Соловейко застудився».)
4. Оце так хвіст у цієї Мишки! Не зрівняти його ані з кулаком дідуся, ані
бабусі. І треба ж було цій мишці вибіги! (Яйце. «Курочка Ряба»)
5. Безперечно, ми б не хотіли її підводити. Ми б могли відстати, вся ця історія
закінчилась би там на балу. Але ми не маємо права ні поспішати, ні відставати.
(Годинники. «Попелюшка»)
6. Для мене дуже шкідливо стільки часу знаходитись у воді... Дякую цьому
допитливому хлопчику. Як би не він і не черепаха, то скільки б ще довелося
лежати мені на дні? (Золотий ключик. «Пригоди Буратіно».)
Ніколи не забувайте про те, що книга - ваш друг. Книжка - це праця багатьох людей. Пише їі письменник, художник виконує до неї малюнки, потім її друкують у друкарні, папір для книги виготовляє багато людей. Надруковані книжки надходять до крамниць, бібліотек. Якщо у вас удома є книжки, які ви вже прочитали, то, з дозволу тата та мами, подаруйте їх бібліотеці для того, щоб ці книжки змогли прочитати й інші діти. Як буде книжка радіти, що вона не стоїть десь у куточку, або в чулані, а її всі бачать на книжній поличці та беруть додому, щоб уважно прочитати.
Анна, якій скоро виповниться десять, страшенно любить читати. Якось вона дізнається, що стається з тими книжками, яких ніхто не позичає в бібліотеці. Їх просто знищують! А це значить, що всі її улюблені друзі, яких вона знайшла у книжках, теж можуть зникнути. Чи зуміє дівчинка знайти спосіб, як цьому зарадити? І чи зможе розкрити таємницю історії про зачарований ліс та її загадкового автора? Любов до книжок та до нових світів, які вони відкривають, мають їй у цьому допомогти.
Не викинь книгу на смітник.
Віддай її в бібліотеку,
Бо книга - скарб, у ній для тебе
Думок і висловів квітник.
У ній поета віршів море,
Кохання, радість, смуток, біль...
А ще незвідані простори
Письменник відкриває в ній.
Тож дурно книгу не змарнуй -
Бібліотеці подаруй!
Коментарі
Дописати коментар