З любов’ю до дітей

          Віртуальна літературна сторінка

23 жовтня 2020 року - 100 років від дня народження Джанні Родарі. Цей популярний італійський дитячий письменник  привів у наші домівки хороброго і доброго Цибуліно, дав нам можливість почути голос Джельсоміно, що руйнує стіни в’язниць. Це в його казковій повісті віддане іграшкове щеня Кнопка перетворюється на живу собаку, а хлопчик Марко, мандруючи в космосі на дерев’яній конячці, потрапляє на планету новорічних ялинок, де немає ні страху, ні образ. Твори Дж. Родарі  для дітей цікаві, змістовні і повчальні. А ще він хотів, щоб усі ми не лише любили читати чи слухати казки, а й самі навчилися їх складати. Заради цього він навіть випустив спеціальну книжку, що має назву «Граматика фантазії». Отже, коли ви й самі захочете стати казкарями, неодмінно знайдіть цю книжку і прочитайте. Виявляється, фантазії теж можна навчитися, щоб хоч трохи наблизитися до такого чемпіона людської фантазії, яким був цей італійський талановитий письменник.Він виріс у бідній сім’ї, а тому не був розпещений у дитинстві ні розкішшю, ні ситістю. Батько — Джузеппе Родарі, пекар і власник маленького магазинчика, був безмежно доброю людиною, рятуючи кошеня під дощем, він сильно застудився, і запалення легенів спровокувало його швидку смерть через тиждень. Хлопчикові було всього дев’ять років, коли помер його батько. Джанні дуже болісно переживав цю втрату, адже батько був для нього взірцем справедливості і працьовитості, людиною з доброю, світлою душею. Саме в такі складні часи поряд з хлопчиком оселилася чарівниця і фея – Фантазія. Не залишила вона його і в дорослому віці: Джанні Родарі  став талановитим письменником. Але його шлях до письменства не був абсолютно прямим. Сам митець стверджував, що став письменником майже випадково. Як і всі діти, він багато про що мріяв: малювати, грати на скрипці, робити ляльок...

 Потім вирішив отримати фах вчителя і з 17-літнього віку почав викладати в початкових класах сільських шкіл.   «Не думаю, що я був дуже гарним вчителем: я був занадто молодий, і мої думки витали дуже далеко від шкільних парт. Але я був веселим вчителем. Я розповідав дітлахам різні смішні історії – історії без всякого сенсу, і чим абсурднішими вони були, тим більше діти сміялися. Це вже дещо значило. У школах, які я знаю, на мій погляд, мало сміються. Багато чого, що можна було б вивчити сміючись, вчать зі сльозами – гіркими й марними...». Так поступово робота вчителя підштовхнула Дж. Родарі  до складання веселих історій для дітей. За словами автора, сам того не підозрюючи, він у школі готувався до своєї письменницької діяльності. Беручись за створення казок, Дж. Родарі, перш за все, прагнув, щоб його книги були веселими, як іграшки. Адже він був переконаний, що іграшки довго живуть і ніколи не набридають. Письменник хотів, щоб його оповідання були корисними і дітям, і дорослим, щоб їх можна було читати всією сім’єю, всім класом, разом з учителем. Одне із призначень його творів - допомогти батькам зблизитися зі своїми дітьми: зрозуміти дитячу фантазію, оригінальність світосприйняття, зануритися у дитячі мрії і сподівання. Діти усього світу знають і люблять його твори: «Книга філастроке »(1950), «Книга веселих віршів» (1950), «Пригоди Цибулін» (1951), «Подорож Голубої Стріли» (1954), «Джельсаміно в Країні брехунів»(1958), «Вірші в небі і на землі» (1960), Казки по телефону» (1962), «Торт у небі» (1966), «Граматика фантазії» (1973) тощо.  Автор учить дорослих грати з дітьми – фантазувати, придумувати, складати.

Пропонуємо вам подивитися книжечки Джанні Родарі, які є в нашій бібліотеці Повість-казка «Пригоди Цибуліно»  (1951).  Герой казки – веселий, дотепний і вигадливий хлопчик – цибулинка Цибулино – мандрує по казковій країні, захищаючи бідняків, і борючись з гнобителями. Намальований поетом казковий світ, в якому діють люди-овочі, дуже схожий на Італію, батьківщину Родарі. В кінці казки Цибулино і його друзі скидають принца Лимона і встановлюють вільну республіку, в якій люди живуть добре і всі діти ходять до школи.

  Не менш захоплюючі історії приваблюють дітей у казці «Подорож голубої стріли», де від своєї хазяйки – різдвяної феї втікають іграшки. Вони хочуть зробити святкову приємність тим дітям, батьки яких через свою бідність не можуть купити для них іграшок. Забавляючи своїх читачів, Родарі розповідає їм про зовсім серйозні речі, даючи уявлення про дружбу, доброту, правду, справедливість.

 

 

 

 

 

   Зовсім незвичними виявилися «Казки по телефону». Їх розповідає своїй доньці батько, який комівояжером весь час мандрує по Італії. Щовечора він дзвонить додому – і починається нова казка. А оскільки за телефонну розмову, хоч і казкову, доводиться платити, то і казки виявляються зовсім короткими, але цікавими, дотепними і мудрими. 

Бріф, бруф, браф

Два хлопчики гралися у дворі, вигадуючи свою таємну мову, що її ніхто інший не зрозумів би.
– Бріф, браф, – мовив перший.
– Браф, броф, – відповів другий. І обидва зареготалися.
На балконі другого поверху сидів добродушний старий синьйор і читав газету, а з вікна, що навпроти, виглядала не зла і не добра стара синьйора.
– От дурна дітвора, – сказала синьйора. Старий синьйор їй відповів:
– Я з вами не згоден.
– Невже ви зрозуміли, що вони говорять?
– Авжеж, зрозумів. Перший сказав: «Який сьогодні гарний день!», а другий відповів: «Завтра буде ще кращий».
Синьйора наморщила носа, але змовчала. Хлопчики знову заговорили своєю мовою:
– Мараскі, барабаскі, піпірімоскі, – сказав перший.
– Бруф, – відповів другий. І обидва зареготалися.
– Невже ви й це зрозуміли? – сердито вигукнула стара синьйора.
– Авжеж, зрозумів, – відповів, усміхаючись, старий синьйор. – Перший сказав: «Як добре жити на світі!», а другий відповів: «Який гарний світ!»
– Невже таки світ гарний? – допитувалася Синьйора.
– Бріф, бруф, браф, – відповів старий синьйор.

  Джанні Родарі дав нове життя самому жанру літературної казки. Він невимушено приніс у казку сучасне життя з його незвичними для казки проблемами. В «Торті у небі»  йому вдається перемогти войовничих генералів. Адже ні вчені, ні військові не могли повірити в те, що з неба може прилетіти не небезпека, не державна таємниця, а звичайнісінький торт.

 Все життя письменника проникнуте турботою про дітей, про їх здоров’я, про їх майбутнє. Ось як він говорить про це у вірші „Літня спека”:

  А ще Джанні Родарі створював свої книги для того, щоб у кожного читача була можливість не тільки посперечатися на важливі житейські теми, але і просто щиро посміятися.  Якщо вірити словам давньогрецького мудреця про те, що люди живуть в написаних ними книгах, то Джанні  Родарі  житиме вічно - у своїх прекрасних героях і в серцях дітей, які їх полюбили.