Журнальна мозаїка

    Ми живемо в 21 столітті, яке осучаснило наше життя різноманітною технікою, всілякими гаджетами. Зміна пріоритетів вимагає сучасних цікавих художніх та пізнавальних творів, які б відповідали таким критеріям: невеликий обсяг, динамічність розвитку описаних подій, доступність лексики, майстерне художнє оформлення. В пошуках такого матеріалу суттєву допомогу Вам нададуть дитячі періодичні видання. 

А їх чимало!

  Після закінчення карантину запрошуємо до нашої бібліотеки переглянути дитячі журнали. А зараз хочемо ознайомити Вас з ними за допомогою віртуального огляду періодичних видань.

Ми Вам рекомендуємо почитати

Рекомендаційний список літератури для дітей  дошкільного та    молодшого шкільного віку

    Для дитини дитяча книжка є потужнім засобом емоційного розвитку, тому що спостерігаючи за виразом обличчя дорослого, який читає книгу, та розглядаючи ілюстрації, дитина намагається наслідувати  вираз обличчя того, хто їй читає вірш, казку чи оповідання, копіює вираз обличчя персонажів літературних творів – показує як вони радіють, сумують, як дивуються. Слухаючи літературні твори, дитина вчиться радіти, співчувати та сумувати. Твори художньої літератури розширюють кругозір дитини, розкривають таємниці природи, знайомлять її з подіями давно минулих часів, відкривають невідомі країни тощо.

Пропонуємо ознайомитись з рекомендаційним списком літератури, який ми підготували для Вас:

Улюблена справа

       Протягом декількох років нашу бібліотеку відвідують члени гуртка «Оригінальний конструктор» (керівник ПМЦПОО Ольга Сухаревська). Для них вже стало традицією на канікулах приходити до бібліотеки та проводити свої заняття і показувати майстер – класи з оригамі. Свої поробки дітлахи дарували бібліотеці. В читальній залі  багато книг по оригамі, бібліотекарі робили тематичні полиці та перегляди літератури для допомоги дитячій творчості. Ось і зараз, поки триває карантин, керівник дистанційно проводить  з дітьми майстер-класи, флеш-моби. І, як завжди, їм дуже захотілося показати, що вони робили до Великодня. Ми з радістю представляємо вашій увазі святкові експозиції наших друзів! Це роботи сім'ї Бернатцьких - Стелли, Марка, Джемми, Анни Ярохи, Антона Горобця, Рити Литвиненко, Рити Малахової, Богдана Ряжко.

Книги, що допомагають вчитися

                                          Віртуальний бібліотечний урок   

                                                                                      Я велика й дуже мудра –

                                                                                                  Все на світі знаю.

                                                                                                  Дарувати людям розум

                                                                                              Над усе бажаю.                             Енциклопедія (від грецького – «навчання по всьому колу знань») – це наукове або науково-популярне довідкове видання, яке містить найістотнішу інформацію з усіх або окремих галузей знань та практичної діяльності. По-іншому це слово перекладали як «інструмент на всі випадки життя». Перша енциклопедія мала назву «Природнича історія», її написав Пліній ще в І ст. до н.е. в Римі. Вона складалася з 37 томів, вміщувала більше ніж 20 000 статей. Потім книги такого характеру з’явились у Стародавньому Китаї в XII —X ст. н. е. У ХІV ст. центром енциклопедичної літератури став Єгипет. У ХVIII ст. в Європі з’явилася “Енциклопедія” Дені Дідро. У 1825 році в Росії московський видавець Селіванський видав «Енциклопедію»,яка складалась із 45 томів.

  
Так, як і в довідниках, в енциклопедіях всі слова розташовані в абетковому порядку, тому в ньому легко знайти потрібне слово. 

             Залежно від змісту енциклопедії поділяються на універсальні і галузеві. 

  Ті з них, що містять відомості з усіх галузей знань,  можуть відповісти на будь-яке питання, називаються універсальними. 

Мить життя …

26 квітня – 85 років від дня народження  українського поета, прозаїка і літературного критика Станіслава Володимировича Тельнюка.

 Народився С. Тельнюк 26 квітня 1935 року в селі Іскрівці (зняте з обліку 1973 року) Якимівського району Запорізької області в родині агронома. 

 В 1954 році Станіслав Тельнюк закінчив Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище; в 1959 році — Київський університет.   В 1962–1966 роках працював в редакції газети «Літературна Україна», далі - відповідальним секретарем Комісії критики та теорії літератури Спілки письменників України. У 1976–1977 роках працював на будівництві Байкало-Амурської магістралі.

Друкувався з 1952року. Видав 8 збірок поезій, зокрема «Леґенда про будні» (1963), «Залізняки» (1966), «Опівнічне» (1972), «Робота» (1976), «Мить» (1985); повісті «Туди, де сонце сходить» (1967), «Грає синє море» (1971); літературно-критичний нарис «Червоних сонць протуберанці» (1968); працював також як перекладач, перекладав з 15 мов.

   Він помер на світанні 31 серпня 1990 року. Був дощ і небо плакало разом з тими, хто проводжав Станіслава Тельнюка в останню путь. І плакала в Космосі маленька Планета, що за кілька років названа буде на честь українського письменника, поета, літературознавця Станіслава Тельнюка — Станіславом.

 Після карантину запрошуємо вас до бібліотеки прочитати історичний роман-дилогію С.Тельнюка «Грає синє море». Події відбуваються за три десятиріччя до Переяславської ради. Після Хотинської війни запорозькі та донські козаки навесні та влітку 1623 року здійснюють військову операцію по знищенню морського флоту Османської імперії…

та історичний роман «Яром – долиною…», який присвячено малодослідженій історичній події – союзницьким зносинам Запорізької Січі з Кримським ханством наприкінці двадцятих років ХVII століття. Ви дізнаєтесь про похід запорізького війська на чолі з гетьманом Михайлом Дорошенком через Перекоп, про підступні плани Османської імперії, про подвійну гру польської, шведської дипломатії…

А зараз пропонуємо прочитати ці декілька поезій Станіслава Тельнюка:

Повернення із забуття

  26 квітня - 130 років від дня народження лідера «неокласиків», видатного українського поета, нашого земляка Миколи Зерова. Він належить до покоління українських письменників «розстріляного відродження», котрі за своє коротке й передчасно обірване життя зробили неоціненний внесок у розвиток української літератури, залишивши по собі безцінний духовний скарб.

  Зеров Микола Костянтинович - український літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії.

   Микола Зеров народився 26 квітня 1890 року в Зінькові на Полтавщині в багатодітній сім'ї вчителя місцевої двокласної школи Костянтина Іраклійовича Зерова.  Молодший брат Миколи — Михайло — став поетом і перекладачем, відомим під літературним псевдонімом Михайло Орест. Ще один молодший брат — Дмитро Зеров — став ботаніком, академіком АН УРСР.

  По закінченні Зіньківської школи, де його однокласником був майбутній гуморист Остап Вишня, Зеров навчався в Охтирській (1900-1903) та Першій київській гімназіях (1903—1908). У 1909–1914 роках — студент історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира.

  1912 року з'явилися друком перші статті та рецензії Зерова в журналі «Світло», газеті «Рада». З 1914 року за наказом попечителя Київського навчального округу Зерова призначено викладачем «давніх мов» до Златопільської чоловічої гімназії, а з жовтня 1916 року — ще й Златопільської жіночої гімназії. З 1917 року Зеров учителює в Другій Київській гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства та викладає латину. У 1918–1920 роках викладає українознавство в Архітектурному інституті, працює редактором бібліографічного журналу «Книгарь» (до початку 1920 року). З осені 1923 року — професор Київського інституту народної освіти.

   1924 року було надруковано «Камену» — першу збірку віршів Зерова.

  Глибоке проникнення у філософську сутність буття, вишукана мова, висока майстерність творів Зерова вражали сучасників. Від 1926 року Зеров виступав лише як літературний критик, зосередивши основні зусилля на перекладах та історико-літературних студіях.

   Наприкінці 1934 року Зерова було звільнено з університету. У ніч із 27 на 28 квітня 1935 року Зерова було заарештовано під Москвою. 

20 травня його доправлено до Києва для слідства. Зерова звинуватили в керівництві контрреволюційною терористичною націоналістичною організацією і засудили до 10-річного ув'язнення.

    9 жовтня 1937 «справа Зерова та ін.» була переглянута особливою трійкою УНКВС по Ленінградській області. Засуджено до розстрілу. Зеров разом з багатьма іншими представниками української культури був розстріляний в селищі Сандармох 3 листопада 1937 року.

          Пропонуємо Вам ознайомитись з деякими поезіями Миколи Зерова:

Великодні дива дитячими руками

                                                      Віртуальна фотовиставка

  Надихнувшись відео майстер-класом «Свято Пасхи недалечко», що був віртуально проведений 15 квітня 2020 р. бібліотекарями для вихованців  дитячого садочка №80 та їхніх батьків,   малечі було запропоновано,  проявивши творчість і фантазію, виготовити великодні поробки. 

  І робота закипіла! Працювали всі: від найменших до випускників. Допомагали батьки, здивувала своїми творчими ідеями і сама малеча.

   А зараз пропонуємо вашій увазі фотозвіт про результати дитячої праці. Погляньте на ці роботи, на ці радісні оченята, і будете впевнені, що великодні дива творяться і дитячими руками!

Чародій слова

             За соборну вільну Україну

            Аз молюся, Боже мій, до Тебе

             — Україну, мову солов’їну,

            Край пшеничний під блакитним небом…

                                                                   Д.Білоус

  24 квітня виповнюється 100 років від дня народження визначного українського поета, лауреата національної премії ім. Т.Г. Шевченка, літературних премій ім. Л.Українки, О.Пчілки та М.Рильського, Дмитра Григоровича Білоуса.

     Дмитро Григорович Білоус - відомий український письменник, поет, вчений, академік Академії педагогічних наук України, добрий друг та порадник дітвори та вчительства.

    Народився Дмитро Білоус 1920 року в селянській багатодітній сім'ї Ганни Давидівни і Григорія Миколайовича Білоусів (був десятою дитиною) в селі Курмани (на той час Полтавської губернії) нині Недригайлівського району Сумської області. Як згадував сам Дмитро Григорович, «сімейка в мого батька була, як у того Омелечка, про якого в народній пісні співається… Було нас одинадцятеро дітей. Я був десятою дитиною, якраз „лялькою в колисці“, коли старші вже парубкували й дівували».

   Після закінчення школи поїхав до Харкова, де вчився на робітничому факультеті та працював на електрозаводі. 1938 року вступив на філологічний факультет Харківського університету. Його однокурсниками були Олесь Гончар і Григорій Тютюнник.

  Друкувався з 1935 року. З початком німецько-радянської війни 1941 добровольцем пішов на фронт. Після тяжкого поранення, у Москві був співробітником редакції радіомовлення для партизанів і населення окупованих території України. Писав гуморески для радіожурналу «Сатиричний залп», друкувався в журналі «Перець», писав вірші для партизанських листівок.

      1945 року закінчив філологічний факультет Київського університету.

      1948 року закінчив аспірантуру на кафедрі української літератури.

      Член Спілки письменників України з 1948 року.

       У 1947–1951 рр. — заступник відповідального редактора журналу «Дніпро».

   У 1968–1976 рр. - відповідальний секретар комісії Спілки письменників України.

      Член-кореспондент Академії педагогічних наук України з березня 1994 року, почесний академік АПНУ з 2000 р., голова комісії художнього перекладу Спілки письменників України з 1976 року.

       Помер 13 жовтня 2004 року в Києві.

     Дмитро Білоус проніс щиру й трепетну любов до мови і до всього рідного крізь усе своє життя. Ця любов втілилася у неповторне поетичне слово. Книги "Диво калинове", "Чари барвінкові", "За Україну молюся", "Безцінний скарб" пронизані палким бажанням автора розкрити багатство нашої мови, допомогти зрозуміти гнучкість, витонченість її форм, роль у житті багатьох поколінь українців:

                                                       У чім твоєї мови сила?

                                                       А в тому, що вона

                                                       тебе людиною зробила,

                                                       в світ білий повела.

    Свій талант Дмитро Білоус віддав прекрасній справі прилучення молодого читача до скарбів української мови.

                                                       Що є для тебе рідна мова —

                                                       візьми собі на карб:

                                                       життя духовного основа,

                                                       безцінний, вічний скарб.

  Самі назви збірок стали крилатими виразами, що свідчить про влучність висловів, зосередження в них народної мудрості, глибокої образності, дотримання народно-поетичних традицій українського народу.

    Книжечки Дмитра Білоуса для дітей "Пташині голоси", "Упертий Гриць", "Про чотириногих, рогатих і безрогих", "Лікарня в зоопарку", "Турботливі друзі", "Гриць Гачок", "Веселий Кут", залюбки читала і читає наша дітвора. Бо в них є конкретні життєві ситуації - цікаві, повчальні, кумедні.

  

Автор талановитих книг для дорослих  і малечі, перекладач - Дмитро Білоус завжди залишався надзвичайно скромною і делікатною людиною. Він ніколи не шкодував себе для людей і добрих справ.

         І знов кажу я і раджу знову —

люби і знай

    Живу природу і рідну мову,

і рідний край.

Берися сміло і всяке діло

роби як слід.

     Гартуй у праці душу, й тіло

і знай свій рід.

                                             І калинову, і барвінкову

люби і знай

    Свою кохану співучу мову,

свій рідний край!

 

Маленький наш читач,  відгадай, будь ласка, загадки від Дмитра Білоуса: