Літературний портрет
22
червня 1898 року народився Еріх Марія
Ремарк – один з найбільш відомих і популярних німецьких прозаїків ХХ століття,
чия доля була обпалена в пекельному горнилі Першої світової війни. Це
була незвичайна людина. Він той, хто
бачив війну зсередини. Чиї книги спалювали нацисти. Хто зазнав краху ілюзій та
пережив тяжкі роки еміграції. Але попри всі випробування він не втратив жаги до
життя та здатності до щирого кохання і справжньої дружби.
Ремарк завжди був чесний і писав добрі,
правдиві книги, що доходили до серця людини. Його хвилювали найгостріші
проблеми сторіччя – війна і фашизм. У нього не було засобів їх зупинити, але
він умів їх ненавидіти і протиставив їм непереможну людську гідність. Він не
писав для вибраних, а старався писати для всіх дохідливо, сильно й талановито.
Ремарк став виразником думок «розсерджених молодих людей». Твори
Ремарка про війну – це сповіді, подані у формі репортажів, і репортажі, що є,
власне, сповідями. І щоб не повторювались більше війни, щоб не було більше
«втрачених поколінь», так важливо зберігати в суспільстві мир, злагоду,
єднання, доброту і гуманність.
«На західному фронті без змін», «Три
товариші», «Тріумфальна арка», «Час жити і час помирати», «Життя в борг», «Ніч
у Лісабоні» – ці та інші твори письменника і до цього дня продовжують знаходити
відгук у душах читачів. Люди нового покоління, як і сучасники Ремарка, як і
раніше ототожнюють себе з героями його книг, незважаючи на те, що з часу їх
створення минуло чимало часу…
