30 років тому: як ухвалювали Декларацію про державний суверенітет України

                                                      Історичний дайджест

Сьогодні, 16 липня – день проголошення Декларації про державний суверенітет України. Цього дня у 1990 році Верховна Рада УРСР ухвалила державно-правовий акт, що має велике історичне значення – Декларацію про державний суверенітет України. Це стало першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель.

Декларація була прийнята у часи розвалу СРСР, стрімкого загострення системної політичної та соціально-економічної кризи комуністичного режиму. Під тиском дій національно-демократичних сил, суспільних настроїв розгубленість і деморалізація охопили керівні верстви комуністичного керівництва в Україні.

Самостійницькі національно-державні процеси охопили не тільки Україну та інші національні республіки.

Прийнята Декларація про державний суверенітет України більшістю парламенту (355 голосів «за», 4 «проти» і 1 «утримався») у редакції, на яку мала вирішальний вплив демократичне депутатське об'єднання «Народна рада» – українська національно-демократична опозиція у Верховній Раді, стала програмою побудови незалежної держави.

У цьому історичному документі наголошено, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах» і «є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя».

Родом із Полтавщини

          Бібліознайомство

Василь Барка (cправжнє ім’я – Василь Костянтинович Очерет) – талановитий письменник і поет, представник української діаспори у Сполучених Штатах Америки – народився 16 липня 1908 року в селі Солониця Лубенського району на Полтавщині. Сім’я Василя Барки жила небагато, постійно бідувала.

З 1917 р. письменник навчався в Лубенському духовному училищі, яке згодом було перетворено в трудову школу. Улюблений предмет Василя Барки – література. Хлопець захоплювався творчістю Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Ф. Достоєвського, М. Коцюбинського, В. Стефаника. 

У 1927 р. Василь Барка закінчив Лубенський Педагогічний технікум, працював учителем фізики і математики. У 1928 р. Василь Барка виїздить на Північний Кавказ до м. Краснодар. Там письменник вступає до місцевого педагогічного інституту на філологічний факультет. Згодом у 1930 р. в м. Харкові Василь Барка видає книгу поезій «Шляхи». Друга книжка Василя Барки «Цехи» виходить 1932 р. у Харкові, вона «ідеологічно правильна», цілком на «виробничі сюжети». Вірші цієї збірки створювалися під враженням спостережень на заводі «Красноліт», де письменник був у «творчому відрядженні». В цей час Василь Барка одружується з дівчиною-адигейкою. Писати на замовлення поет облишив, тому обирає «добровільне поетичне мовчання», але продовжує творити «для себе».