Із вирію вертались журавлі

Із вирію вертались журавлі,
Їм сумно було на чужій землі,
І ледве дочекалися весни,
Змахнули сильними лелечими крильми,

Й додому полетіли, довго – довго,
Летіли через море, океан
Крізь хмари темні, крізь густий туман…
Ось видно рідний край, вже Україна,

Така своя, рідненька і Єдина,
Та що ж це трапилось із нею, де сади?
Квітучі, повні зелені, ліси?

Де пишні хатки, яблуні біленькі,
Що ж трапилось з тобою, мила ненько!
В розпуці билися, кидались журавлі,
Схилялись до зчорнілої землі,

Окопи скрізь, розрита вся земля,
Вогні і танки їздять на полях,
Немає їхнього родинного гнізда
Все зруйнувала, знищила війна…

Побачили солдати журавлів,
Насипали їм їжі, – «Пригощайтесь,
Ви лагодіть гніздечко тут собі,
Не бійтеся, із нами зоставайтесь…»

І звили знов гніздечко журавлі,
На своїй рідній матінці землі,
Під синьо жовтим стягом України
Роздався стук лелечої родини…

Працівники бібліотеки-філіалу №13 підготували розповідь про птаха, який є символом нашого рідного краю.

Журавель – символ любові до рідної землі, і одночасно печалі, смутку і нестерпної постійної туги для тих, хто не може більше повернутися в рідні краї.

Журавель завжди був улюбленцем українського народу. Цьому птаху присвячено багато казок, легенд, пісень та віршів. Ми пропонуємо згадати один із таких віршів.

Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає!

Так про свою найріднішу землю відповів журавель українському поету Платону Вороньку. І ми сьогодні, коли наш рідний край страждає, усвідомлюємо та починаємо розуміти, що наша земля найкраща, що такої ніде не існує.  

Журавель щовесни повертаючись додому дарує кожному із нас надію. Тож і ми не повинні забувати дороги до рідного батьківського порогу, щоб сповнити нашу Україну своєю добротою, чуйністю, дружелюбністю та любов’ю, оскільки саме з такими людськими якостями асоціюється в нашому народі журавель.

 Тож відлітаючи в чужі краї, нехай щовесни цей птах повертається до рідної землі з вірою, надією і любов’ю. А ми обов’язково будемо його чекати.