Українська пісня – душа народу

Чарівна й світла українська пісня…
Де українець, там і пісня є.
Протяжна і сумна, аж серце тисне,
У пісні тій усе життя моє.
В ній тихі й славні українські ночі,
Безмежний простір, сині небеса…
І до роботи рученьки охочі,
Палке кохання і п’янка краса.
У пісні туга і любов безмежна,
Та сподівання вилите сповна.
І думки спалах, почуття бентежне,
Надія світла, щира і ясна.
У пісні мрія і душа народу,
І вільна воля, злет у небеса.
І боротьба одвічна за свободу,
У нашій пісні радість і краса.
Над цілим світом хай вона лунає,
Бентежить душі і палкі серця…
Без пісні українця не буває,
Вона від роду з нами й до кінця…

Українська пісня. Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією. Українська пісня, як найдорожча реліквія, передається від покоління до покоління. Саме пісня супроводжує українця від колиски до останнього дня.

 Працівники бібліотеки-філіалу №13 пропонують ознайомитися з інформацією про українську народну пісню, яка завжди лунає в житті кожного з нас. Українська народна пісня – різновид народної музики українською мовою. Українську народну пісню називають також співанкою. Про народну співанку, що існувала в найдавніші часи на території України, нам сьогодні можна дізнатися зі старовинних обрядових пісень.

 

  Першотворці народних пісень, як правило, невідомі, або взагалі не можуть бути визначені через колективне авторство. Народна пам'ять зберегла лише деякі імена авторів пісень, які стали народними: "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Засвіт встали козаченьки" -  Маруся Чурай, "Реве та стогне Дніпр широкий" - Тарас Шевченко, "Ніч яка місячна" -Михайло Старицький.

У XVIII ст. українські пісні вже широко займають місце у численних збірниках, співаниках, не тільки рукописних, а й друкованих.

    Загалом, українська народна пісня буває різною. Вона може бути календарно-обрядовою (зимового, весняного, літнього циклу); родинно-обрядовою (весільні, колискові, плачі й голосіння); соціально-побутовою (козацькі, чумацькі, кріпацькі пісні).

    Всі пісні, які ми отримали від наших попередніх поколінь, які переспівані вже неодноразово, ми повинні зберегти та передати нашим майбутнім поколінням. В цих піснях життя та доля нашого народу, його біль та радість.