Країна на ім'я – Україна

Є на світі моя країна,
де червона цвіте калина.
Гори, ріки і полонина –
це моя Україна.
Є на світі моя країна,
Найчарівніша, як перлина.
В моїм серці вона єдина.
Це моя Україна.

Україна. Яка вона? Яке минуле у неї було? Яке майбутнє у неї буде? Достеменно відповісти на ці запитання ніхто не може. Але в нашої матінки України є її сьогодні, і яке воно, ми знаємо точно. Бо саме ми – її сини та дочки проживаємо разом з нею сьогоднішній день, ми є свідками всього, що відбувається та, що відчуває наша рідна Україна.

Сьогодні матінка Україна мудра та сильна, але ж колись, вона була зовсім молодою дівчиною, яка десь несміливо але наполегливо прокладала собі путь до незалежності. Її постійно намагалися збити з вірного шляху, вона завжди приваблювала своєю красою та недоторканістю.

Її ім’я приваблює не менше ніж вона сама, бо воно милозвучне та має свою історію. Працівники бібліотеки-філіалу № 13 разом з  маленькими синами та дочками нашої великої країни спробують з’ясувати чому наша матінка земля має саме таке ім’я – УКРАЇНА. 

Очевидно, слово «україна» існувало в нашій мові ще з незапам’ятних часів, але як загальна назва краю, землі, території. Перша ж точна датована писемна згадка належить до 1187 року. В «Київському літописі» з приводу смерті князя переяславського Володимира Глібовича записано: «За ним Україна багато потужила»

Вчені вважають, що назва Україна означає країна, край, уділина (від краяти), тобто територія, яка відділяє (народ, плем’я, рід) від інших і є наділеною (украєною) як батьківщина. В народі й сьогодні, коли щось відрізають як частину від чогось, то кажуть: «відкраяти».

Відомо, що в давні часи територія східнослов’янських племен умовно ділилася на окремі землі, що називалися країнами, українами. Після розпаду Київської Русі на окремі незалежні князівства слово «україна» набуло нового значення – «князівство».

З появою козацтва наддніпрянські землі, де збиралися козаки, дістали назву козацьких україн, що відображено і в українському фольклорі: наприклад, у народній пісні: «Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає».

Довгий час існувала теорія про походження слова «Україна» від «окраїна». Ця теорія хибна, вона не знайшла належного наукового підтвердження.

Теорій походження назви нашої країни багато, але зрозумілим залишається те, що Україна – це край, земля, країна, де жили наші предки, де будуть жити наші майбутні покоління. Україна – це наша Батьківщина де сьогодні живемо ми й боремося за її світле та мирне майбутнє.