Кожен має здобути свій дім
25
травня виповнюється 65 років від дня народження української письменниці
Любові Пономаренко. Любов Петрівна Пономаренко вважається однією з неординарних
сучасних українських письменниць,
майстром новели.
Пономаренко (Кириченко) Любов Петрівна народилася 25 травня 1955 року в селі Іванківцях
Срібнянського району на Чернігівщині, в родині вчителів. Кожного дня по 6-7 км долала пішки, щоб навчатися в
школі. Ще в молодших класах надіслала до газети "Зірка" свої поетичні
спроби за псевдонімом Олеся Циганко. Один вірш надрукували. Скільки було
радості! Також згадує вона: "З дванадцяти років друкувалася в районній та
обласній газетах, в шістнадцять стала учасницею республіканської наради
обдарованих школярів у Києві та була надрукована у колективній збірці
"Барвиста планета". Перші публікації віршів з'явилися в журналі
"Дніпро" та письменницькій газеті "Літературна Україна". У
1978 році закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В.
Гоголя. Прозу почала писати з 1980 р. Перша книжка Любові
Пономаренко, що побачила світ, була книга повістей «Тільки світу». Видана у
1984 році видавництвом Спілки письменників України. Працювала вчителем
російської мови й літератури на Срібнянщині, у редакціях газет Чернігівщини та
Полтавщини. З 1987 року Любов Петрівна є членом Національної спілки
письменників України. З цього ж року
мешкає на Полтавщині. Працювала вчителькою Староіржавецької середньої школи
Оржицького району Полтавської області (1987–1990), в районній газеті
«Оржиччина» (1990–1993), в редакції газети «Гребінчин край» (1994–1999) на
Полтавщині, з 1999 року — власний кореспондент Всеукраїнської
громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини». Мешкає у місті Гребінка Полтавської області.
Творчий
доробок
Автор
книг:
«Тільки
світу» (Київ: Радянський письменник, 1984):
«Дерево
облич» (Київ: Український письменник, 1999);
«Ніч у
кав'ярні самотніх душ» (Миколаїв, 2004);
«Портрет
жінки у профіль з рушницею» (Київ: ВЦ «Просвіта», 2005);
«Помри
зі мною» (Львів: Піраміда, 2006);
«Синє
яблуко для Ілонки» (Львів: Піраміда, 2012).
«Нехворощ»
(Полтава : Дивосвіт, 2015).
В 2013
році її книга "Синє яблуко для Ілонки" була висунута на здобуття
Національної
премії України ім. Тараса Шевченка.
Твори
письменниці приваблюють не тільки дорослих, а й дітей. Її новела «Гер
переможений» входить до шкільної програми для 7 класу.
Твори Л.Пономаренко увійшли до антологій:
«Десять українських прозаїків. Десять українських поетів» (1995: новели «Голуби
на дзвіниці», «Не кидай мене самого в полі» та «Синє яблуко для Ілонки»),
«Квіти у темній кімнаті» (1997: новели «Помри зі мною» та «Синє яблуко для
Ілонки»), «Приватна колекція» (2002: новели «Помри зі мною» та «Дві у
колодязі»), в антології української «жіночої» прози та есеїстики другої
половини XX — початку XXI століття (авторський проект Василя Ґабора) «Незнайома
антологія» (Львів, 2005), вміщені у збірникові «Оповідання'83» (Київ:
Радянський письменник, 1984), в альманасі «Біла альтанка» (Полтава, 1996) та
ін.
Твори
друкувалися німецькою (в антологіях «Ein Rosenbbrunnen» (1998) та «Die
Kürbisfürstin» (2000), японською, сербською мовами.
Нагороди
та відзнаки:
Літературна
премія «Благовіст» (1998);
Літературна
премія імені Олеся Гончара (2000);
Полтавська
обласна премія імені Панаса Мирного (2005);
Полтавська
обласна премія імені Леоніда Бразова (2012).
Лауреат
премії журналу "Березіль" за оповідання "Гніздо ремеза"
(2014).
Проза Любові Пономаренко відповідає світовим
взірцям символіко-психологічного письма і не залишить, сподіваємось, байдужим
сучасного читача. Хто з користувачів ще не відкрив її для себе, то запрошуємо
після закінчення карантину до бібліотеки, щоб більше дізнатись про життя і творчість сучасного
прозаїка – Любові Пономаренко.
Використані
джерела:
Коментарі
Дописати коментар