Якщо говорити між нами, то все починається з мами

                             Віршованими рядками про маму

  10 травня – День матері. В це свято виражаються теплі почуття і всі недомовлені слова подяки мамам. В усіх народах вшанування матері були присутні завжди. А саме це свято існує трохи більше 100 років. В Україні шанування матері завжди мало місце в народній культурі. Краса материнства в усі століття оспівувалася кращими художниками, письменниками і поетами. Материнська самовіддана й жертовна любов була й є однією з літературних тем.

Ми пропонуємо Вам ознайомитись з деякими віршами українських поетів, в яких висловлюється подяка матерям за колосальне терпіння, сили, підтримку, любов, а також переживання і пролиті сльози.

  Симоненко В.

 Вклонися їй

"…жінки — матері нашого народу..."
                                О. Довженко

Коли малим ти вперше став

                    на ноги -

Яка ж то радість матері була!

Від тихої колиски до порога

Вона тебе за руку провела.

Вона прибігла стомлена з роботи,

І, може, сон їй очі замикав,

А дома - новий клопіт і турботи,

І довга низка непочатих справ.

І ти не знав, що терпли в неї руки,

Коли вона сідала до стола

І, затаївши біль в душі і муку,

Із батьком річ проникливу вела.

Вона писала: «Добре нам живеться,

Ти ж про одне, про перемогу дбай.

Уже синок наш бігає й сміється...

Скоріше окупантів добивай».

Вона усе тоді робити вміла,

Вона усе тоді робить могла,

Вона усім нам щедро уділила

І ласки, і сердечного тепла,

Їй не шкодуй синівської любові,

Її мозолі й зморшки - все шануй,

Вклонися їй, скажи привітне слово

І руки працьовиті поцілуй.

Навчись її всім серцем поважати

І берегти від злоби і наруг:

Невтомна жінка - трудівниця, мати, -

Вона твій перший і надійний друг.

Їй по плечу, здається, світ підняти,

Їй справи по плечу - великі і малі,

Бо це ж вона, вона народу мати,

А значить -

Мати правди на землі.

Марія Пономаренко

ЯКЩО ГОВОРИТИ МІЖ НАМИ

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

І казочка перша у світі,

І сонячна подорож в літо.

Найперші легенькі сніжинки

І сяюче диво – ялинка.

Від мами – і літери,

Й слово,

І зроблена разом обнова....

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

  Леся Храплива-Щур​

 У СВЯТО МАТЕРІ

   

   Травень розкинув

   Квіти в діброві,

   Килими стелить,

   Трави шовкові.

   То не пташата

   Щебечуть в гаю,

   Хлопці й дівчата

   Пісню співають.

   Хлопці й дівчата

   Прийшли з квітками:

   Пошанувати

   Три наші Мами:

   Що першу — нашу

   Матінку рідну,

   Добру, мов сонце,

   Любу, погідну.

   Другу — Вкраїну

   Тугу-надію.

   Третю — на небі

   Матір Марію.

Вадим Крищенко

ВИШИВАНКА

Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні:

— На, вдягай, синочку.

В нитці — сонце золоте,

Пелюстки багряні.

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся.

Підійду і обійму

Я свою матусю.

Борис Олійник

Пісня про матір

Посіяла людям

літа свої, літечка житом,

Прибрала планету,

послала стежкам споришу,

Навчила дітей,

як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко —

і тихо пішла за межу.

— Куди ж це ви, мамо?! —

сполохано кинулись діти,

— Куди ви, бабусю? —

онуки біжать до воріт.

— Та я недалечко...

де сонце лягає спочити.

Пора мені, діти...

А ви вже без мене ростіть.

— Та як же без вас ми?..

Та що ви намислили, мамо?

— А хто нас, бабусю,

у сон поведе по казках?

— А я вам лишаю

всі райдуги із журавлями,

І срібло на травах,

і золото на колосках.

— Не треба нам райдуг,

не треба нам срібла і злота,

Аби тільки ви

нас чекали завжди край воріт.

Та ми ж переробим

усю вашу вічну роботу,-

Лишайтесь, матусю.

Навіки лишайтесь. Не йдіть.

Вона посміхнулась,

красива і сива, як доля,

Махнула рукою —

злетіли увись рушники.

"Лишайтесь щасливі",-

і стала замисленим полем

На цілу планету,

на всі покоління й віки.