понеділок, 11 травня 2020 р.

Якщо говорити між нами, то все починається з мами

                             Віршованими рядками про маму

  10 травня – День матері. В це свято виражаються теплі почуття і всі недомовлені слова подяки мамам. В усіх народах вшанування матері були присутні завжди. А саме це свято існує трохи більше 100 років. В Україні шанування матері завжди мало місце в народній культурі. Краса материнства в усі століття оспівувалася кращими художниками, письменниками і поетами. Материнська самовіддана й жертовна любов була й є однією з літературних тем.
Ми пропонуємо Вам ознайомитись з деякими віршами українських поетів, в яких висловлюється подяка матерям за колосальне терпіння, сили, підтримку, любов, а також переживання і пролиті сльози.

  Симоненко В.
 Вклонися їй

"…жінки — матері нашого народу..."
                                О. Довженко

Коли малим ти вперше став
                    на ноги -
Яка ж то радість матері була!
Від тихої колиски до порога
Вона тебе за руку провела.
Вона прибігла стомлена з роботи,
І, може, сон їй очі замикав,
А дома - новий клопіт і турботи,
І довга низка непочатих справ.
І ти не знав, що терпли в неї руки,
Коли вона сідала до стола
І, затаївши біль в душі і муку,
Із батьком річ проникливу вела.
Вона писала: «Добре нам живеться,
Ти ж про одне, про перемогу дбай.
Уже синок наш бігає й сміється...
Скоріше окупантів добивай».
Вона усе тоді робити вміла,
Вона усе тоді робить могла,
Вона усім нам щедро уділила
І ласки, і сердечного тепла,
Їй не шкодуй синівської любові,
Її мозолі й зморшки - все шануй,
Вклонися їй, скажи привітне слово
І руки працьовиті поцілуй.
Навчись її всім серцем поважати
І берегти від злоби і наруг:
Невтомна жінка - трудівниця, мати, -
Вона твій перший і надійний друг.
Їй по плечу, здається, світ підняти,
Їй справи по плечу - великі і малі,
Бо це ж вона, вона народу мати,
А значить -
Мати правди на землі.

Марія Пономаренко
ЯКЩО ГОВОРИТИ МІЖ НАМИ

Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо.
Найперші легенькі сніжинки
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери,
Й слово,
І зроблена разом обнова....
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.

  Леся Храплива-Щур​
 У СВЯТО МАТЕРІ
   
   Травень розкинув
   Квіти в діброві,
   Килими стелить,
   Трави шовкові.

   То не пташата
   Щебечуть в гаю,
   Хлопці й дівчата
   Пісню співають.

   Хлопці й дівчата
   Прийшли з квітками:
   Пошанувати
   Три наші Мами:

   Що першу — нашу
   Матінку рідну,
   Добру, мов сонце,
   Любу, погідну.

   Другу — Вкраїну
   Тугу-надію.
   Третю — на небі
   Матір Марію.

Вадим Крищенко
ВИШИВАНКА

Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
— На, вдягай, синочку.

В нитці — сонце золоте,
Пелюстки багряні.
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся.
Підійду і обійму
Я свою матусю.

Борис Олійник

Пісня про матір

Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко —
і тихо пішла за межу.
— Куди ж це ви, мамо?! —
сполохано кинулись діти,
— Куди ви, бабусю? —
онуки біжать до воріт.
— Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
— Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
— А хто нас, бабусю,
у сон поведе по казках?
— А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
і золото на колосках.
— Не треба нам райдуг,
не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим
усю вашу вічну роботу,-
Лишайтесь, матусю.
Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля,
Махнула рукою —
злетіли увись рушники.
"Лишайтесь щасливі",-
і стала замисленим полем
На цілу планету,
на всі покоління й віки.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар