неділя, 12 квітня 2020 р.

Віртуальна книжкова виставка

                                     "ЗНАЙОМТЕСЬ, ЄВРОПА"


  

Серцем написані книги (до дня народження Оксани Іваненко)


           Віртуальна інформхвилинка       

 Оксана Дмитрівна Іваненко - дивовижна жінка-письменниця. Її книжки чарують своєю безпосередністю, поетичністю і щирістю.          
    Казкар Оксана Іваненко народилася 13 квітня  1906 року в Полтаві у родині журналіста і вчительки. Писати і читати Оксана вивчилась непомітно в чотири роки.Змалечку дуже полюбила казку і сама почала вигадувати й фантазувати. Мрія, що зародилася змалку, все життя надихала Оксану Іваненко: писати для дітей, вести їх за допомогою слова дорогою добра.
 Літературна творчість захопила її дуже рано, писала вірші та п'єски. Але початком свого творчого шляху Оксана Іваненко вважає 1925 рік, коли в журналі «Червоні квіти» було опубліковано оповідання  «До царя».
   Життя письменника – це його книжки. Своє життя Оксана Дмитрівна Іваненко пройшла з чудовими книжками, які читали наші батьки, а зараз читаємо ми. 










  




   Ця жінка, у буквальному сенсі, усе своє життя присвятила дітям, працюючи вихователькою при дитячій колонії та дописуючи у дитячий журнал "Барвінок". Провідна тема і мета творчості Оксани Іваненко – навчити дітей добре бачити і розуміти все навколо, глибоко проникати в складні взаємини поміж людьми, розпізнавати – хто справжній друг, а хто ворог, і головне – ніколи не бути байдужим до людей, великими очима бачити і розуміти свої власні недоліки, яких слід позбавитись, щоб стати справжніми хорошими людьми.
   Своєю творчістю Оксана Дмитрівна Іваненко внесла значний вклад не тільки в дитячу літературу, але і в жанр історичної літератури для дітей і підлітків. Прикладом є «Друкар книжок небачених» – цікава науково-художня повість про першодрукаря Івана Федорова. Її перо залишило для сучасних читачів неповторні твори про дитинство Тараса Шевченка, про долю Марка Вовчка.













Оксана Іваненко відома і як перекладачка. Вона переклала українською мовою роман А. Моруа «Тургенєв» (1977), збірку оповідей П. Бажова «Малахітова шкатулка» (1979), окремі твори В. Г. Короленка, Л. М. Толстого та інших. Її перекладацька робота дозволила  маленьким дітям читати казки Андерсена та братів Грімм українською мовою.  Твори О.Іваненко (роман «Марія» та інші) перекладено на інші мови.
   У 1974 році О. Д. Іваненко було присуджено Республіканську літературну премію ім. Лесі Українки за цикл «Лісові казки», повість «Рідні діти», роман «Тарасові шляхи» та інші твори, що вийшли у видавництві «Веселка» у п’ятитомному зібранні.
  У березні 1986 року письменниця була удостоєна Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. За заслуги у розвитку української літератури її нагороджено трьома орденами «Знак пошани» і орденом Дружби народів.
  1997 року на 92 році життя полинула у вічність душа славетної майстрині художнього слова.