Постаті Української революції: Євген Неронович

                                  До 100-річчя Української революції 1917-1921 рр.

  Сьогодні, через десятки років помітно, яку величезну роль відіграла Українська революція 1917 – 1921 років в історії української політичної думки. Період Української революції містить чимало невідомих широкому загалу імен.  «Постала нова українська людина, з новим підходом до справ рідного краю і зовнішнього світу, з новою психікою та розумінням того, що зветься нацією», - писав Іван Кедрин. Одним із тих людей був і Євген Неронович.

    Працівники бібліотеки-філіалу №13 пропонують історичну розвідку про цю неординарну особистість.

    Біографія Євгена Нероновича досі містить чимало «білих плям». Народився український політичний діяч у 1888 році поблизу Пирятина. Навчався в Полтавській (за іншими джерелами, в Київській гімназії), після закінчення якої вступив до Політехнічного інституту в столиці царської імперії Петербурзі. В ті часи на терені Петербурга працювала значна кількість українських громадських та партійних організацій. В інституті Євген створив невеликий гурток. З 1902 року українське студентство Петербурга потрапило під вплив Революційної Української Партії, яка вперше підняла гасло української державності. У 1903 році в Петербурзі засновано північний комітет РУ, а 1904 року стався розкол комітету на соціал-демократів і представників соціал-демократичної робітничої партії, прихильником якої і був Євген Неронович. Була утворена Українська соціал-демократична  робітнича партія, ліве крило якої він очолив. Напередодні війни за ініціативою Є.Нероновича, О.Ковалевського, І.Косенка створено Головну Раду Українського Студентства, метою якої було об’єднання студентського руху, національна пропаганда, політичні мітинги та демонстрації. Прихильники Є.Нероновича перебували  «на ґрунті самостійності та продовження війни аж до розбиття Росії». Головна Українська Рада проіснувала до революції 1917 року і була значною культурно-просвітницькою та політичною силою. Після початку Першої світової війни Нероновича мобілізують до армії, де він з В.Садовським створює Солдатську організацію. У квітні 1917 року створюють Українську Військову Раду у Петрограді, яку очолюють Є.Неронович і Ф.Полонський, пізніше Рада перетворюється на Український революційний штаб.

  У січні 1918 року ліве крило УСДРП перейшло на бік радянської влади. Згодом Є.Нероновича призначили секретарем військової справи першого радянського уряду України. В більшовицькому уряді  він завжди відстоював свою думку. Після розправи М.Муравйова над українцями в Києві Є.Неронович, розчарувавшись в своїх «товаришах», покидає більшовицький уряд та переїздить до дружини у Великі Сорочинці. Але під час вступу в село військ ЦР, в момент, коли він пробирався з більшовицького боку до української частини,  був захоплений богданівцями… і 25 березня 1918 року розстріляний без суду як член Народного секретаріату, яким на той час вже фактично не був». Ось так трагічно загинув український революційний діяч, який в подальшій революційній боротьбі напевно відіграв би немалу роль. У 1925 році Великі Сорочинці були перейменовані на Нероновичі, але в 1931 році більшовицька влада скасовує цю назву: адже Неронович походив із течії українських «буржуазних націоналістів».