Бабусина скриня

Бібліотекарі дитячої бібліотеки №13 разом з вихованцями ПДНЗ № 80 вирушили у подорож до святої історії нашого народу, до чарівної бабусиної скрині. Колись у кожній хаті була скриня. І в скрині мами бабусь, бабусі бабусь зберігали все найдорожче, найрідніше їхньому серцю, а що саме, ми зараз подивимося.

«Бабуся!.. Бабусенька!.. Бабуня – солодуня!» Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово! А чому? А тому, що бабуся — це мамина або татова мама, отже вона прожила на світі вдвічі більше, як наші батьки. Бачила у житті вдвоє більше. І ми, мабуть, удвоє дорожчі для неї, бо ми — дитина її дитини. Бо ми її онучатко, дівчатко чи хлоп’ятко.

Бабусина Скриня!

 Скільки цікавих речей ми знайдемо в ній. Протягом століть скриня на Україні була у великій пошані. Сюди складали одяг, рушники, полотно, прикраси. Скриню ставили господарі на видному місці. Скринником довіряли бути самим шановним в родині. Майже завжди була скринником бабуся. Робили скрині з липи, тополі, берези, вільхи, верби. Скриня — дерев’яний ящик з віком та прискринком. Здавна люди дотримувалися народної моралі: ніхто не мав права зазирати до скрині — ані мати, ані батько, ані сестри — вона залишалася власністю дівчини, а пізніше жінки на все життя. У спадок вона могла перейти тільки після смерті. Про скриню клопотала кожна жінка ще в пору дівування. Сюди складали вбрання, вінок, рушники і прикраси, а у прискринку ховали таємниці, позав’язувані у вузлики різне зілля, що мало чарівну силу.

Зілля – це надійний оберіг від усякої нечисті. У скринях зберігали висушений полин, чорнобривці, любисток, барвінок, чебрець. Наші предки дуже шанували рослини і вірили у їхню магічну силу. Зілля зберігали у пристінку, спеціальній маленькій шухлядці вгорі уздовж бічної стінки  скрині.

Прочитайте спогади про бабусю та її скриню від Оксани Шевчук.

Таємниці бабусиної скрині

«Погожого теплого літнього дня, коли легенький вітерець навіває яскраві спогади дитинства, згадалося, як колись щороку у такий само день піднімалося важелезне віко чималої дубової бабусиної скрині і звідти на мою превелику радість витягувався «на світ Божий» увесь її вміст. Бабусина скриня була особливою річчю в коморі, її не дозволялося, без особливого на те бабусиного дозволу, відчиняти жодному члену родини. Там протягом усього життя дбайливо зберігалися всі її скарби, надійно приховані від сторонніх очей. Тому цей день був для мене, допитливої дівчинки, справжнім святом, це був день повернення у далеке минуле, захоплюючої мандрівки в бабусину молодість. Нарешті можна було подивитися та потримати в руках старовинні речі, що зберігалися там довгий час, переживши війни, пожежі та інші життєві негаразди, які не часто обходили стороною долі людей, молоді роки яких припали на початок мінливого та бурхливого ХХ століття…»