пʼятниця, 24 квітня 2020 р.

Чародій слова


             За соборну вільну Україну
            Аз молюся, Боже мій, до Тебе
             — Україну, мову солов’їну,
            Край пшеничний під блакитним небом…
                                                                   Д.Білоус
  24 квітня виповнюється 100 років від дня народження визначного українського поета, лауреата національної премії ім. Т.Г. Шевченка, літературних премій ім. Л.Українки, О.Пчілки та М.Рильського, Дмитра Григоровича Білоуса.
     Дмитро Григорович Білоус - відомий український письменник, поет, вчений, академік Академії педагогічних наук України, добрий друг та порадник дітвори та вчительства.
    Народився Дмитро Білоус 1920 року в селянській багатодітній сім'ї Ганни Давидівни і Григорія Миколайовича Білоусів (був десятою дитиною) в селі Курмани (на той час Полтавської губернії) нині Недригайлівського району Сумської області. Як згадував сам Дмитро Григорович, «сімейка в мого батька була, як у того Омелечка, про якого в народній пісні співається… Було нас одинадцятеро дітей. Я був десятою дитиною, якраз „лялькою в колисці“, коли старші вже парубкували й дівували».
   Після закінчення школи поїхав до Харкова, де вчився на робітничому факультеті та працював на електрозаводі. 1938 року вступив на філологічний факультет Харківського університету. Його однокурсниками були Олесь Гончар і Григорій Тютюнник.
  Друкувався з 1935 року. З початком німецько-радянської війни 1941 добровольцем пішов на фронт. Після тяжкого поранення, у Москві був співробітником редакції радіомовлення для партизанів і населення окупованих території України. Писав гуморески для радіожурналу «Сатиричний залп», друкувався в журналі «Перець», писав вірші для партизанських листівок.
      1945 року закінчив філологічний факультет Київського університету.
      1948 року закінчив аспірантуру на кафедрі української літератури.
      Член Спілки письменників України з 1948 року.
       У 1947–1951 рр. — заступник відповідального редактора журналу «Дніпро».
   У 1968–1976 рр. - відповідальний секретар комісії Спілки письменників України.
      Член-кореспондент Академії педагогічних наук України з березня 1994 року, почесний академік АПНУ з 2000 р., голова комісії художнього перекладу Спілки письменників України з 1976 року.
       Помер 13 жовтня 2004 року в Києві.
     Дмитро Білоус проніс щиру й трепетну любов до мови і до всього рідного крізь усе своє життя. Ця любов втілилася у неповторне поетичне слово. Книги "Диво калинове", "Чари барвінкові", "За Україну молюся", "Безцінний скарб" пронизані палким бажанням автора розкрити багатство нашої мови, допомогти зрозуміти гнучкість, витонченість її форм, роль у житті багатьох поколінь українців:
                                                       У чім твоєї мови сила?
                                                       А в тому, що вона
                                                       тебе людиною зробила,
                                                       в світ білий повела.










    Свій талант Дмитро Білоус віддав прекрасній справі прилучення молодого читача до скарбів української мови.
                                                       Що є для тебе рідна мова —
                                                       візьми собі на карб:
                                                       життя духовного основа,
                                                       безцінний, вічний скарб.
  Самі назви збірок стали крилатими виразами, що свідчить про влучність висловів, зосередження в них народної мудрості, глибокої образності, дотримання народно-поетичних традицій українського народу.
    Книжечки Дмитра Білоуса для дітей "Пташині голоси", "Упертий Гриць", "Про чотириногих, рогатих і безрогих", "Лікарня в зоопарку", "Турботливі друзі", "Гриць Гачок", "Веселий Кут", залюбки читала і читає наша дітвора. Бо в них є конкретні життєві ситуації - цікаві, повчальні, кумедні.










  

Автор талановитих книг для дорослих  і малечі, перекладач - Дмитро Білоус завжди залишався надзвичайно скромною і делікатною людиною. Він ніколи не шкодував себе для людей і добрих справ.
         І знов кажу я і раджу знову —
люби і знай
    Живу природу і рідну мову,
і рідний край.
Берися сміло і всяке діло
роби як слід.
     Гартуй у праці душу, й тіло
і знай свій рід.
                                             І калинову, і барвінкову
люби і знай
    Свою кохану співучу мову,
свій рідний край!
 
Маленький наш читач,  відгадай, будь ласка, загадки від Дмитра Білоуса: