Григір Тютюнник: життя у слові

Бібліознайомство

Бібліотека-філіал №13 пропонує своїм користувачам доторкнутися до сторінок життя та творчості нашого земляка Григіра Тютюнника.

 

 Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині. Після визволення України від фашистської навали Тютюнник 1946 року закінчив п'ятий клас сільської школи і вступив у Зіньківське ремісниче училище № 7, де одержав спеціальність слюсаря 5-го розряду; працював на заводі у Харкові, в колгоспі, на будівництві, на відбудові шахт. Після служби у Військово-Морському Флоті, вчився у вечірній школі, вперше пробує писати.

Значний вплив на формування його літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив його брат — письменник Григорій Тютюнник. Уже відтоді поступово формувались характерні прикмети творчої індивідуальності молодого письменника.

1958 року одружився, згодом у подружжя  24 січня 1963 року народився син Михайло, а 13 травня 1970 року — син Василь.

Після закінчення Харківського університету (1962) Григір Тютюнник учителював у вечірній школі. В 1963 — 1964 pp. працює в редакції газети "Літературна Україна", публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання: "Дивак", "Рожевий морок", "Кленовий пагін", "Сито, сито...". Молодіжні журнали "Дніпро" та "Зміна" публікують новели "Місячної ночі", "Зав'язь", "На згарищі", "У сутінки", "Чудасія", "Смерть кавалера".

Зацікавившись кінематографом, Григір Тютюнник працює у сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка, — створює літературний сценарій за романом Григорія Тютюнника "Вир", рецензує твори. Переходить на редакторсько-видавничу роботу, а згодом повністю віддається літературній творчості.

1966p. вийшла перша його книжка "Зав'язь", вона була однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім'я Григіра Тютюнника. У 70-ті роки з'являються у пресі — республіканській та всесоюзній нові твори Григіра Тютюнника.

На початку 70-х років Григір Тютюнник працював у видавництві "Веселка". Серед його продукції — настільна книга-календар для дітей "Дванадцять місяців" (1974), у підборі матеріалів до якої виявився його літературний смак, мистецька вимогливість, повага до юного читача. Пише він і сам твори для дітей, видає збірки оповідань "Ласочка" (1970), казок "Степова казка" (1973), які по-новому розкрили талант письменника.

В останні місяці життя письменник працював над повістю "Житіє Артема Безвіконного". Він так і не зміг в усій повноті реалізувати свій талант...

 

За книги "Климко" (1976) і "Вогник далеко в степу" (1979) Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки 1980 p.

 

Його творче надбання й досі живе серед читачів та прихильників його творчості.