Свіча палає у скорботі

                                                 Віртуальна хвилина пам'яті

    Наприкінці листопада кожного року  ми вшановуємо пам'ять усіх невинно убієнних під час трьох голодоморів у ХХ столітті. Цей день покликаний закарбувати в народній пам'яті страшну трагедію українського народу, і передати цю пам'ять наступним поколінням. 27 листопада 2021 року ми відзначаємо 100-ті роковини від початку масового штучного голоду 1921-1923 років та 75-ті роковини післявоєнного масового голоду 1946-1947 років в Україні.

Працівники бібліотеки-філіалу №13 закликають не забувати трагічні сторінки нашої історії.

    Голод 1921-1923 років в Україні, окрім природних причин та розвалу господарства після семи років виснажливих воєнних дій, мав і соціальні причини, зумовлені більшовицькою політикою «викачування»  хліба з села, руйнування його традиційних основ. Селяни стали менше сіяти хліба, бо його потрібно було здавати державі. Сильна посуха на півдні України призвела до перших голодувань, однак на інших територіях врожай був непоганим. За можливого перерозподілу зерна з цих регіонів трагедії можна було запобігти. Але цей хліб вивезли до Поволжя та Північного Кавказу. У січні 1922 р. кількість голодуючих сягнула 1 млн.890 тис. осіб, а вже в червні – 4 млн.103 тис. Більшовицька  влада помітила, що голод пригнічує повстанську активність селянства. Через це була дана вказівка не припиняти хлібозаготівлі в голодуючих районах України.  Факт голоду на цих територіях замовчувався, інформаційна блокада закінчилася тільки в січні 1922 р., коли в південних районах смертність набрала масового характеру. Влада звернулась за допомогою до міжнародної спільноти. Було створено мережу гуманітарних установ, що дозволило врятувати життя багатьох людей. Скориставшись тим, що наприкінці року масова смертність була зупинена, кремлівське керівництво спробувало розпочати світовий експорт зерна. В України забрали 13,5 млн. т зерна нового врожаю. Внаслідок цього та продовження поставок хліба в Росію голод у південних регіонах України тривав ще й в першій половині 1923 р. Й до сьогодні кількість померлих з голоду в 1921-1923 рр. в Україні лишається невідомою. Дослідники називають близько 500 тис. жертв. 

 Після закінчення Другої світової війни в Україні на селі склалося вкрай несприятливе становище: скоротились посівні площі, зменшилось поголів’я худоби, не вистачало техніки і робочих рук. Навесні та влітку 1946 р. шістнадцять областей України вразила посуха. Валовий збір зерна був у 3 рази менший за 1940 рік, а завдання з хлібозаготівлі  були збільшені з 340 до 360 млн. пудів. Відповіддю на прохання допомоги стали репресії. Селяни намагались втекти від голодної смерті у більш благополучні райони та в міста. У той  же час за межі України «для братніх народів» ешелонами вивозився хліб. Розпочався голод, жертвами якого стали понад 1 млн., найбільше – саме серед селян – виробників хліба.

 У День пам'яті жертв голодоморів проводиться акція "Запали свічку пам'яті".  Запаліть і ви 27 листопада о 16:00 свічку у своєму вікні… Пам’ятаймо!