четвер, 18 листопада 2021 р.

Уроки минулого. Трагедія під Базаром

                                                                      Історичний екскурс

Визвольні змагання українського народу 1917 – 1921 років добігали трагічного кінця. 21 листопада 1921 року, під час Другого зимового походу армії УНР під Базаром (нині Житомирщина) червоноармійці Григорія Котовського розстріляли 359 полонених українських вояків.

    Працівники бібліотеки-філіалу №13 підготували історичний екскурс у сумні часи початку минулого сторіччя.

  В 1921 році на українських землях діяло близько 40 тисяч повстанців, підтримуваних селянами, невдоволеними ленінською «продрозверсткою».  На початку осені на еміграції почалася активна підготовка до Другого  зимового походу. Серед інтернованих було багато охочих іти на Велику Україну — на допомогу повстанцям. Уряд УНР створив у Львові штаб Української повстанської армії під командуванням генерал-хорунжого Юрія Тютюнника,  начальником штабу обрали полковника Юрка Отмарштейна.

                                                                      Генерал Юрій Тютюнник

                                                

                                                 Полковник Юрій Отмарштейн

 Похід розпочали трьома групами – Бессарабською, Подільською та Волинською. 4 листопада Волинська група на чолі з Тютюнником перейшла польсько-радянський кордон. Радості повстанців, що опинились на рідній землі, не було меж. У кожному селі повстанці закликали селян приєднуватись до них. Перші бої з червоноармійцями сталися під Коростенем. 6-7 листопада повстанці захопили місто та звільнили з в’язниці близько 500 в’язнів, переважно селян. Але надійшла підмога червоним і повстанці відступили. Полковник Отмарштейн  радив Тютюннику повертати назад до Польщі, але генерал-хорунжий вирішив прямувати далі, щоб під Києвом з’єднатись з Подільською групою. Це рішення стало фатальним, бо об’єднатися зі своїми так і не вдалося, а групу почали постійно переслідувати загони 9-ї кавалерійської дивізії Григорія Котовського. Допікали також повстанцям сніг та мороз: багато хто з вояків йшов босий або мав тільки онучі на ногах. 16 листопада біля села Звіздаль, серед поля, групу атакувала трьохтисячна кіннота Котовського. Завязався жорстокий бій, внаслідок якого загинули близько 400 повстанців, потрапили в полон 537 осіб. Котовський проводив допит полонених, а потім їх відправляли на розстріл. Під селом Базар за наказом червоноармійців селяни викопали велику й глибоку могилу, яку оточили червоні. Перших розстріляли 21 листопада. Їх вишикували й запропонували перейти на бік більшовиків, але вояки не згодились на це й почали співати «Ще не вмерла Україна…». Розстріл тривав усю ніч. Після страти більшовики наказали селянам закопати розстріляних і ні в якому разі не ставити хрестів і не насипати могил. Тож місце поховання повстанців було забуте на довгі роки. Але учасники тих подій, яким вдалося врятуватися та вибратися за кордон, у своїх спогадах увічнили Базарську трагедію.

   Книга «Базар» - спогади уродженця Полтавщини, сотника Гриця Рогозного.

   В романі Юрія Винничука «Танґо смерті» головні герої – четверо вояків армії УНР, розстріляні під Базаром: українець, поляк, єврей і німець.   

      Історик Роман Коваль на початку ХХІ століття розшукав в архівах СБУ список розстріляних під Базаром, який опублікував у книзі «Рейд у вічність».

   Розстрілявши українських повстанців у Базарі більшовики приклали всіх зусиль, щоб про цю трагедію нічого не знали, але правда повертається…

   1991 року на могилі в Базарі було встановлено хрести й таблицю зі списком усіх 359 розстріляних.

                2000 року за сприяння української діаспори встановлено пам’ятник.   

                                               Знаймо та вивчаймо нашу історію!

 

Немає коментарів:

Дописати коментар