пʼятниця, 29 жовтня 2021 р.

Чародій слова Пилип Бабанський

 Перегляд літератури

        Пилип Дмитрович Бабанський народився 30 жовтня 1921 року  у с. Дудниковому  поблизу Полтави в селянській родині. Хлопчиком пережив голод 1933-го року, пам'ятав про ці страшні події усе життя. Навчався у Степанівській середній школі і він не тільки старанно вчився, а й брав активну участь у шкільній художній самодіяльності: грав у струнному оркестрі, співав в хорі, виступав в спектаклях, гарно писав твори, редагував шкільну стінну газету та  мріяв і сам написати щось таке, чого ніхто в їхньому селі ще ніколи не чув і не читав.

Закінчивши школу, куди довелося ходити за багато кілометрів від рідного села, вступив до Одеського артилерійського училища, яке закінчив напередодні війни. В лютому 1945 року був тяжко поранений. Довго лікувався і у 23 роки був демобілізований як інвалід. Доля вивела колишнього фронтовика на журналістську стежку. Майже два десятиліття П. Бабанський працював у редакції газети "Зоря Полтавщини". Він був доброзичливим, щирим до своїх старших і молодших колег, принциповим щодо висвітлення тих чи інших питань. Пилип Дмитрович у Полтаві був авторитетним журналістом, письменником, знали його твори і в багатьох республіках колишнього Радянського Союзу, окремі були перекладені вірменською, казахською, литовською, російською мовами. 1955 року Бабанський став членом Національної спілки письменників України.

Твори Пилипа Дмитровича — добрі, з гумором, в яких юні герої зростають, мужніють, набираються розуму. Оповідання письменника зустрічаємо у читанках, хрестоматіях для учнів. Читачі й критики одностайні в тому, що світлі, теплі, мудрі казки змушують думати не лише дітей, а й батьків, яким не байдуже, ким виросте дитина — працелюбною Бджілкою чи лінивою Бабкою-вертухою. Характерно, що письменник змалював не тільки позитивних, а й негативних героїв, таких мало, але вони є і можуть вирости ледарями, грубіянами, хвальками. Його метою було допомогти юним читачам побачити себе збоку і виправитися, доки погані риси не укорінилися у дитячих характерах. Дружба з дітьми, підлітками дала ґрунт для написання творів для них. Протягом багатьох років письменник відвідував дитячі садки й школи, спостерігав там життя дітей, вивчав їхні звички, запити й уподобання. Багато цікавого розповідали йому батьки, вихователі, учителі, які щоденно спілкувалися з різними за характерами дівчатками й хлопчиками.

    Здоров'я колишнього фронтового офіцера було підірване війною, 4 жовтня 1994 року Пилипа Дмитровича не стало. Похований він у с. Розсошенцях.

     В нашій дитячій бібліотеці – філії № 13 читачі з задоволенням читають  книжки Пилипа Бабанського про любов і дружбу, без яких прожити дуже важко, а яке дитинство без друзів? Проте і дітям, і дорослим потрібно вміти дружити. Дружба – це не лише спільні ігри і розваги, веселощі. Іноді дружба – це нелегка праця, складні випробування, вміння допомогти і підтримати.

 Про це ви прочитаєте в книзі  «Найважливіша робота» - добірка оповідань про дружбу у всіх її проявах, про тих, хто вміє дружити, і тих, кому варто задуматись над своєю поведінкою та вчинками.

 

    Книжечка «Як виріс пиріжок» - цікава серія оповідань, яка допоможе малюкам дізнатися про те, як вирощують хліб.

 

 

 

 

 

                    «Про Нату і Тату»  Оповідання про двох сестричок.

 


До книги «Таємниця Толі Стародуба» увійшли одноіменна повість і низка оповідань, що розкривають світ підлітків, вселяють в чутливі юні душі гордість за свій край, свою Вітчизну, своїх батьків. Книга була  видана до 60-річчя письменника.





Думаєте, чарівники бувають тільки в казках? А от і ні! Коли ви прочитаєте книжечку «Чародій», ви дізнаєтесь, що, наприклад, у домі, де жив малий Андрійко, несподівано об'явився добрий чарівник: іграшку полагодив, каструлю запаяв, гойдалку відремонтував. І коли Андрійко дізнався, нарешті, хто ж той чарівник, то страшенно здивувався. В інших оповіданнях цієї книжки теж діють щирі душею хлоп'ята й дівчатка, які вміють гарно дружити і допомагати одне одному.

Окремо хочеться сказати про книжку П. Бабанського з промовистою назвою "Славна моя Полтава". Не одне покоління юних полтавців пізнавало історію, культуру, пам'ятні місця рідного міста з цього чудового видання, написаного небайдужою людиною, письменником, залюбленим у рідний край.

 

Олександр Ковінька відзначав Пилипа Бабанського, як "чудесно талановитого новеліста, повістяра", але для декількох поколінь він все ж залишається, насамперед, дитячим письменником, казкарем, добрим і веселим.


 


 


 




Немає коментарів:

Дописати коментар