Подорожуємо Україною

                               Віртуальна інформаційна сторінка

Всесвітній день туризму — свято, що відзначається щорічно 27 вересня з метою пропаганди туризму.

Свято встановлено Генеральною асамблеєю Всесвітньої туристської організації в 1979 року в Іспанії.

У жовтні 1997 року Україна стала дійсним членом Всесвітньої туристської організації — головної міжнародної міжурядової організації у сфері подорожей і туризму, що є виконавчим органом ООН та займається активізацією та розвитком туризму, розробкою та впровадженням світової туристичної політики.

У вересні 1999 року на XIII сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристської організації, що проходила у м. Сантьяго (Чилі), Україну було обрано до Виконавчої ради організації.

Україна – країна багата природними чудесами. Вона вражає лісами й полями, річками й озерами, морями й водоспадами, каньйонами, горами та навіть пустелями.

Бібліотека-філіал №13 пропонує поринути у цікаву віртуальну подорож дивовижними місцями України.

Подорож розпочнемо з Актівського каньйону – провалля  серед голого степу, гранична прірва в кристалічному щиті. Розташованому на річці Мертвоводі, Миколаївської області в Україні.

Складається з застарілих вивітрених гранітів, перерізаних Мертвоводом на глибину понад 40—50 метрів. Площа каньйону перевищує 250 гектарів. Являє собою унікальний комплекс гранітних скель, валунів та степової і водної екосистем.

Гранітні валуни, стрімкі скелі, величезні кам'яні брили нависають над рікою Мертвовід, по якій, за легендою, скіфи спускали своїх правителів в останню путь. Припускають, що саме через цей ритуал ріка отримала таку назву.

Продовжимо мандрувати до Олешківської пустелі. Одна з найбільших пустель Європи знаходиться саме в Україні.

Олешківські піски складаються із безмежних барханів (тутешні мешканці називають їх «кучугурами») висотою близько 5 м з негустою рослинністю. Олешківська пустеля у нинішньому своєму вигляді з’явилася порівняно нещодавно: через випасання величезних отар овець у ХІХ ст., які знищили траву, звільнилися піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися.

Олешківські піски за температурним режимом та кількістю опадів можна швидше віднести до напівпустель. Влітку пісок нагрівається до 70 градусів. Трапляються тут піщані бурі.

Озеро Кунігунда наступне в нашій віртуальній подорожі. Своєю незвичайною назвою озеро зобов`язане дружині київського царя Ярополка. Згідно з легендою, дана територія була улюбленим місцем відпочинку цариці Кунігунди на шляху до Києва. Цікаво, що даний водойм штучний. Довгий час на місці озера знаходилася соляна шахта. За помилки одного робітника на копальні прогримів вибух, який призвів до її просідання. Нішу, що утворилася поступово заповнювала вода, в результаті з`явилося одне з найкрасивіших озер України.

Примітно, що озеро Кунігунда, завдяки своїй підвищеній солоності, в даний час використовується в лікувальних цілях.

Озеро Кунігунда - це соляне озеро, концентрація солі в якому досягає 146-150%, а вода в цих місцях має підвищену концентрацією брому. Кунігунда називають аналогом мертвого моря в Україні.

Водоспад Гук Женецький місце на території нашої країни, яке зачаровує своєю красою. Однокаскадний красень, прогулянка до якого може стати прекрасним варіантом як зимової днини, так і влітку. Женецький Гук — водоспад молодий: утворився внаслідок повені у післявоєнні роки. Вода в ньому спадає з висоти 15 метрів. Навесні під час сходження снігів та після злив у інші при року він виглядає якнайкраще: вода, окрім основного потоку, тонкими нитками струменить згори по скелі, породжуючи довкола ще декілька мініводоспадів. Зимою Гук частково замерзає.

Свою подорож продовжимо на Полтавській землі. Гора Пивиха — пагорб, ізольоване підвищення в межах Глобинського і (частково) Кременчуцького районів Полтавської області. Розташована на лівому березі Дніпра, неподалік від південної околиці смт Градизьк.

Гора має давню історію. За переказами, колись тут було поселення Пива, що належало руським боярам Пивам. У 1489 році король Польщі Казимир IV подарував землі і різні угіддя, розташовані довкола гори Пивихи, Київському Пустинно-Миколаївському монастирю, ченці якого в XVI ст. заснували тут Пивгородський Миколаївський монастир. Пізніше монастир був зруйнований. Після зведення в кінці 1960-х рр. Кременчуцького водосховища Пивиха поступово руйнується. Щорік вода поглинає близько 7 метрів гори. Сьогодні вже розмито понад 600 метрів Пивихи. Люди знаходять залишки древнього монастиря, які вимиваються дніпровськими хвилями. Тепер гору всіляко прагнуть зберегти.

Подорожуймо Україною, дивуймо себе та інших…