Великий майстер художнього слова

 Бібліознайомство

Бібліотекарі бібліотеки-філіалу №13 пропонують ознайомитись з життєвим та творчим шляхом Михайла Коцюбинського.

17 вересня 1864 року в м.Вінниці в сім’ї дрібного урядовця народився класик української літератури, письменник і громадський діяч Михайло Михайлович Коцюбинський.

Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по службі. Освіту здобував у Барській початковій школі (1875 — 1876) та Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності, справжнім покликанням стає художня проза.

 

Друкуватися Коцюбинський почав у 1890р. — львівський дитячий журнал “Дзвінок” опублікував його вірш “Наша хатка”. В цьому ж році він побував у Львові, встановивши творчі контакти з місцевими літераторами та видавцями, зокрема Франком. Поїздка поклала початок постійному співробітництву Коцюбинського в західноукраїнських виданнях. На початку 1891р. він їде в с. Лопатинці на Вінниччині, де поєднує роботу домашнього вчителя в родині місцевого службовця з поглибленим вивченням життя села, народної мови, культури і розпочинає серйозну літературну працю. За один 1891 рік з-під його пера виходять оповідання “Харитя”, “Ялинка”, “П'ятизлотник”, повість “На віру”, віршована казка “Завидющий брат”.

Роки перебування Коцюбинського на урядовій службі в Молдавії і Криму дали життєвий матеріал для його творів “Для загального добра” (1895), “Пе-коптьор” (1896), “Посол від чорного царя” (1897), “Відьма” (1898), “В путах шайтана” (1899), “Дорогою ціною” (1901), “На камені” (1902), “У грішний світ”, “Під мінаретами” (1904).

На початку 1898р. Коцюбинський отримує роботу в чернігівському земстві. Важливим моментом світоглядно-художньої еволюції Коцюбинського було оповідання “Лялечка” (1901). У “Лялечці” Коцюбинський постає визначним майстром психологічного аналізу. Зосередження уваги на психологічних колізіях стає визначальною рисою творчості Коцюбинського. Дещо окремо в доробку Коцюбинського стоять твори на теми з минулого українського народу — “На крилах пісні” (1895) і “Дорогою ціною” (1901).

Коцюбинський написав і опублікував оповідання “Fata morgana” (Киевская старина, 1904). Друга частина повісті “Fata morgana” (опублікована в квітневому номері “Літературно-наукового вісника” за 1910р.).

Крім цього М. Коцюбинський створює новели “Сміх”, “Він іде” (1906), “Невідомий”, “Intermezzo”, “В дорозі” (1907), “Persona grata”, “Як ми їздили до Криниці” (1908), “Дебют” (1909), “Сон”, “Лист” (1911), “Подарунок на іменини”, “Коні не винні”, образки-етюди “Хвала життю!”, “На острові” (1912), а також повість “Тіні забутих предків” (1911). 

Коцюбинський побував у багатьох цікавих та незабутніх місцях — у Криму, Бессарабії, на Гуцульщині та в Італії, його листи переповнені враженнями від природи цих країв. Коцюбинський вражав своїх сучасників знанням природничих наук. Він проникав у таємниці природи через наукову літературу і власні спостереження.

Мовна практика Коцюбинського — один з яскравих прикладів широкого підходу до розвитку літературної мови. Творчість Коцюбинського служить художнім прикладом уже не одному поколінню українських письменників.

Помер письменник 25 квітня 1913 року. Похований на Болдиній горі в Чернігові на правому березі Десни.

P.S.

1. Михайло Коцюбинський знав дев’ять іноземних мов, серед яких грецька, кримськотатарська, циганська.

2. Захоплювався українськими народними піснями, любив слухати лірників та бандуристів, яких часто запрошувала мати.

3.Цікавився творчістю Марко Вовчок, Тараса Шевченко.

4.Деякі твори Михайла Коцюбинського були екранізовані.