Україна – моя ікона, до якої молюсь щодня

 24 серпня минає 100 років від дня народження українського поета, прозаїка, драматурга, радіожурналіста, редактора, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави. Й це, мабуть, символічно, що народився він саме цього дня, коли наша держава відзначає зараз найбільше своє свято – День Незалежності. Адже проживши більшу частину свого життя в еміграції, Л.Полтава душею завжди  був з  Україною.

  Працівники бібліотеки-філіалу №13 пропонують бібліознайомство з цією ще маловідомою  на Батьківщині особистістю.

  Ім’я Леоніда Єнсина-Полтави (справжнє прізвище Пархомович) довго було незнаним на рідній землі, а було більш відоме за межами України, адже в радянські часи його твори були заборонені.

  Народився Леонід Полтава в с. Вовківці на Полтавщині (нині Сумська область) в родині сільського лікаря Едуарда Адамовича Пархомовича, мати – Любов Іванівна, була вчителькою. Саме від матері найбільше довідався Леонід про Україну, її культуру, історію та літературу. Захоплювався поезією й батько, якого не оминула смертоносна хвиля НКВД у тридцяті роки, переслідуваною була й матір. Перші вірші юнака Леоніда побачили світ у 1939 році. Молодий поет був сповнений задумів, мрій, однак всі плани зруйнувала війна. У вихорі Другої світової війни Леонід Полтава опинився «остарбайтером» у Берліні,  кількаразово був у концтаборах, у таборах для біженців у Німеччині. Жив у Парижі, Мадриді, Мюнхені, з 1958 року жив і працював у США, де й похований.

  Леонід Полтава писав вірші, п’єси, твори для дітей, романи та повісті. В усіх творах письменника незмінно присутній образ Рідного Краю. Думками поет постійно лине до України. Опинившись так далеко від отчої землі, цей великий патріот взяв собі ім’я – «Полтава» -  і, безперечно, був гідним його.

  Всього рік не дожив поет до проголошення незалежності України. А це була його мрія, яку він проніс через все життя, наближав, як міг - своїм словом. Далеко від Батьківщини два видатні митці – художник Ярослав Паладій і поет Леонід Полтава створили «Абетку з історії України» для дітей. 

 В рядках щирих, лаконічних віршів, і в живих лініях ілюстрацій відчувається вистраждана  роками туга за рідним краєм,  любов до свого народу, його тисячолітньої історії.  Ось один з віршів з неї:

                                                              Єдність

                                                   Нероздільні земля і небо,

Нероздільна моя сім'я,

Нероздільна любов до тебе,

Дорога матусю моя;

Нероздільна людська родина,

Наша мова і наша кров,

І єдиній моїй Україні —

Нероздільна моя любов:

Ген від Сяну до річки Дону

Устає вона в сяйві дня,

Україна — моя ікона,

До якої молюсь щодня.

  Нині ми намагаємось відродити втрачене, ушанувати імена тих, кого доля колись відірвала від рідної землі. Серед цих талановитих постатей особливе місце займає Леонід Полтава. Маємо й вулицю в Полтаві, не так давно названу на його честь. Робімо ж і надалі  усе можливе, щоб повернути славні імена України із забуття!

  Любіть – рідне, читайте – українське!