вівторок, 4 серпня 2020 р.

Казковий дивограй


                                             Віртуальна  мандрівка
                                                    Любі діти,

                                    Щасливо вам у казку долетіти,
                                Бо, кажуть, казка вчить, як на світі жити

                              
Скільки казок на землі? Тисячі. У кожного народу вони є, у кожного часу. Народні казки — своєрідний вид усної пригодницької літератури. Як з неослабною увагою читаємо ми сучасні фантастичні повісті про пригоди людей на далеких планетах, так з величезним інтересом стежимо і за подорожами казкових героїв. Ці казки створені не письменниками, а народом. Вони передавалися з вуст у вуста протягом століть, і дійшли до нас завдяки мистецтву казкарів — талановитих оповідачів і своєрідних їх творців.Розповідаючи про життя народу, народні казки відображають взаємини людей, висміюють пороки суспільства, встають на захист пригноблених і знедолених, висловлюють мрії народу про справедливість, про торжество добра над злом. Кожна казка по-своєму цікава, і без сумнівів принесе задоволення читачеві. Казка дає нам ключ до розуміння багатьох таємниць. Її доступність, простота допомогли донести до нас глибоку мудрість народу. Вони вчать нас відрізняти хороше від поганого, поважати добро, правду і боротися зі злом і кривдою. А ще у казок щасливий кінець. Добра, мудра, чарівна казка завжди була в пошані. Її із задоволенням слухають і діти, і дорослі. Казки бувають різні: довгі і короткі, веселі, чарівні, написані автором або складені народом. Проте у всіх казок є одна спільна риса - мудрість. І особливо це проявляється в народній казці. Казка – це дитинство людства і його мудрість. Друзі, читайте і слухайте казки, легенди, пісні, прислів`я, приказки, притчі... Нехай вони ідуть по світу, нехай живуть серед нас, сіють доброту і мудрість, навчають, як треба по правді жити. Віриться, що для вас, юні читачі, і для всіх дітей так само близьким і рідним з дитинства є чарівне слово маминої пісні, бабусиної розповіді й від колиски через усе життя супроводжуватиме вас казка..
Сюжети казок в усьому світі часто мають спільні мотиви та схожих героїв. Проте, є персонажі, котрі зустрічаються тільки в українських казках:
Це Дівка-семилітка – дитина, яка, маючи всього лише 7 років, рятує батька від розорення, одну за одною розгадуючи за нього надзвичайно складні загадки пана.





 
Пан Коцький – старий кіт, якого господар вивів у ліс помирати, але замість того хитрий кіт непогано влаштувався, обдуривши всіх лісових звірів, та ще й узявши лисичку за дружину.

 Є в нас і ексклюзивні персонажі-страхіття: Залізноноса Баба, матір чорта, страшна відьма із залізним носом – настільки великим, що аж до підлоги дістає, а також Кобиляча Голова – вона має здатність літати і може нагородити за працьовитість
 величезним скарбом або ж – з’їсти за лінощі.


 


Також автентичні українські герої-
 Івасик-Телесик, хлопчик, що втік від змія на крилах лебедя, та Котигорошко, який розібрався зі змієм по-своєму – одним ударом величезної булави. Майстер Йода,
Ох – персонаж з однойменної казки: маленький, зелений, дуже розумний, наділений чарівною силою.                          
                                                                                                                                                                     








                                                                                                      Цікаво:
Всім нам в дитинстві батьки або ж бабусі читали на ніч казки.Ми слухали їх з великим захватом, адже вони дозволяли нам подорожувати по чарівних світах, тридев’ятих королівствах та дрімучих лісах. При цьому казки вчили нас добру, честі та доблесті. І лише вони допомагали нам заснути в страшну зливу або в завірюху. Тому зовсім не дивно, що в світі зібралося багато цікавих і неймовірних фактів про казки. Наприклад,більшість казок, відомих нам під авторством Шарля Перро, братів Грімм та інших казкарів, виникли в народі в епоху Середньовіччя, а їх оригінальні сюжети деколи відрізняються жорстокістю і натуральністю побутових сцен. Так в казці про Червону Шапочку вовк з’їдає не лише бабусю, але заодно і півсела, а Червона Шапочка потім заманює його до ями з киплячою смолою. У німецькому місті Швальм, де Брати Ґрімм написали свою історію про Червону Шапочку, є пам’ятник Червоній Шапочці і Сірому Вовку. А ще там є дуже цікава традиція: всі дівчата на свята носять червоні шапочки, а юнаки – маски вовків.

 У казці про Попелюшку сестрам все-таки вдається приміряти черевичок, для цього одна з них відрубує собі палець, інша - п’ятку, але потім їх викривають своїм співом голуби.






   Якщо в когось ви спитаєте якої масті був кіт у казці «Кіт у чоботях» то скоріш за все вам відповідять, що «Рудий» проте у казці Шарля Перро про масть котика нічого не говориться.








Нетлінні мощі Іллі з міста Мурома зберігаються у Ближніх печерах Лаври в Києві. Билинний богатир був реальною людиною.
 Барон Мюнхгаузен був цілком реальним
 історичним обличчям, який придумував
 неймовірні історії про свої пригоди.

У Діснея фільм про Русалоньку закінчується пишним весіллям Аріель і Еріка. В оригінальній версії бідне дитя стрибає в море і вмирає, перетворившись на морську піну.

 








 Олександр Волков, автор «Чарівник смарагдового міста» та багатьох інших казок про Чарівну країну, в молодості вивчав англійську мову і для тренування перекладав англійську казку «Мудрець із країни Оз».
 Переклад виявився настільки вдалим, що Волков почав сам вигадувати нові історії цієї серії.
Існує англійська народна казка, в якій головного героя звуть  Джоні-пончик. Це аналог російського Колобка. А найпоширенішим «колегою» Колобка можна назвати Пряникового (імбирного) чоловічка з США.
Якщо взяти 200 казок братів Ґрімм, можна помітити дивну тенденцію – жінки в них ведуть себе набагато гірше, ніж чоловіки.
   Основою для «Казки про рибака та рибку» Пушкіну послужила казка братів Грімм «Рибак і його дружина». Пушкінська стара опиняється біля розбитого корита після того, як захотіла стати владичицею морською, а її німецька «колега» на цьому етапі стала Папою Римським. І лише після бажання стати Господом Богом залишилася ні з чим.
  Вінні-Пух отримав першу частину свого імені від однієї з реальних іграшок Крістофера Робіна, сина письменника Мілна. Іграшка ж була названа на честь ведмедиці лондонського зоопарку на ім’я Вінніпега, яка попала туди з Канади. Друга частина - Пух - була запозичена від імені лебедя ( Пухну) знайомих сім’ї Мілнов.
А живуть всі казки в чудовій Країні Казок.
Пропонуємо вам вікторину «Хто казки читає, той відгадає»
1.У ступі літає, кістяну ногу має.   (Яга).
2.Що за маленькі звірята відмовились півнику допомагати?  (Мишенята Круть і Верть).
3.Пиріжки і калачі вже спеклися у … (печі).
4.Що за дивний кіт: вийшов із воріт, зразу паном став й зажадав обід?  (Пан Коцький).
5.Гарні й невеличкі казкові чоловічки, люблять грати в сніжки, друзі Білосніжки.  (Гноми)
6.Хитренька, руденька, хвостик м’якенький.  (Лисиця)
                       Почитайте, будь ласка, коротеньку та повчальну казочку
                                                 Оманлива зовнішність
У лісі жила відьма, вона була дуже стара й давно не бачила жодної живої душі. Вона жила сама та нікого не запрошувала в гості.Одного разу дівчинка гуляла в лісі та побачила будиночок. Дівчинка підійшла ближче та прочитала напис “Не стукай, а то з'їм» та підпис «Відьма». Дівчинка була смілива і не злякалася постукати в двері. Та й не знала вона просто, що таке відьма!Почувши стукіт, відьма дуже здивувалася. Вона відкрила двері та побачила на порозі дівчинку. Дівчинка стояла й посміхалася. Відьма не змогла не посміхнутися у відповідь. Адже вона вже так давно не посміхалася. Відьма пригостила дівчину всім, що в неї було з солодощів. Вони потім довго сиділи та розмовляли, пили чай, їли цукерки - їм було весело удвох. Адже вони були дівчатка. Одна маленька, а інша велика.А дівчатка люблять секретничати!Мораль казочки така: не варто думати про людину нічого, поки не взнаєш її добре!
Казки – це незвичайний і захопливий світ пригод. Вони приваблюють всіх своєю чарівністю, незвичайністю. Вони навчають нас мудрості, чуйності, винахідливості, сміливості, доброти…