«Наум наведе на ум»

 

Віртуальна хвилинка

У давні  часи в Україні навчальний рік починався 14 грудня  за новим літочисленням. Саме в день святого пророка Наума. То була найзручніша пора здобувати освіту — вже позаду найнагальніші хліборобські клопоти. За народною уявою, Наум — покровитель розуму, знань і доброчинства. Селяни були переконані: якщо на святого пророка розпочати навчання, то дитина краще засвоїть знання, набереться розуму. Тому й казали: «Пророк Наум наведе на ум».

Переддень, увечері мати готувала горщик пшоняної каші, батьки запрошували хрещених, котрі приходили з букварями, й діти починали напам'ять заучувати літери. Уранці школяр зодягав нову сорочечку й штанці, молився перед Євангелією і разом із татом ішли до школи. Щороку на свято пророка учні мали приносити до школи горщик з кашею. Це був природний вияв високої поваги до свого навчителя. Йому складали віншальні адреси та вірші, в яких щиро дякували за отримані знання. Це якоюсь мірою відбито і в прислів’ях:

    Прийшов Наум - пора братися за ум.

    Я не знаю ні "аз", ні "буки" – прийде Наум і змусить до науки.

    Батюшка Наум, виведи синка на ум.

    Наум наставляє на ум.

Хоч згодом терміни початку навчання були переміщені, але в ремісничих цехах і при братствах продовжували давню традицію - майстри набирали собі учнів на свято Наума. На його честь влаштовували цікаві обряди, професійні посвяти тощо. З цього дня починали освоювати музичні інструменти ті, хто бажав оволодіти грою на бандурі чи скрипці. Хто не зміг осилити професійних навиків, таких у народі називали "партачами", звідси і приказка: "Партача й Наум не наведе на ум".

             Ось такі обряди, пов’язані з навчанням, були колись у наших пращурів.