В дитячому крузі
Бібліотекарі дитячої бібліотеки № 13 підготували для своїх маленьких читачів знайомство з книгою української поетеси Лесі Українки «В дитячому крузі». Леся виростала в гарній, великій родині – мала трьох сестер і двох братів. Дівчинка росла наполегливою, була надзвичайно обдарованою. До всього їй хотілося дійти самій. В 9 років вона написала свій перший вірш «Надія». В її душі народилося почуття безмежної любові до батьківщини, до всього і до всіх.
Для найменших своїх читачів Леся Українка написала чимало віршів і казок. Поезії для збірки «В дитячому крузі» написані поетесою у 1884–1891 роках. Важливу роль у розкритті внутрішнього світу героїв відіграють картини природи з дивовижним світом річки, лісу, квітів, неба, поля, птахів і тварин.
"На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати,
Чи не вийде її мати..."
В основі сюжету цього вірша — мотив чекання хатинки-дитинки на матір-сонце. Образ матері й дитини наповнює пейзаж внутрішнім теплом. Цей твір допомагає юним читачам усвідомити нерозривність зв'язку з рідним краєм та розвиває любов до нього.
"Поблискують черешеньки
В листі зелененькім,
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким..."
Поетична розмова дітей з вишенькою: «якби зросли низесенько, чи то ж би доспіли», захоплення дарами природи, заклик не зривати недоспілі плоди.
З радістю ділимося з вами з надзвичайно повчальною та цікавою казочкою від славетної української письменниці. Вмощуйтеся зручніше та поринайте у світ казки разом з нами:⠀
Про Оха чародія
де колись був цар Горох,
є тепер на господарстві
мудрий пан, вельможний Ох..."
"Літо
краснеє минуло,
Сніг лежить на полі;
Діти з хати виглядають
В вікна... шкода волі!
Діти нудяться в хатині,
Нудять, нарікають.."
У вірші майстерно описана зимова пора та передається бажання дітей, щоб швидше прилинуло літо.
Ти ж бо живеш навесні,
Ще твоя думка літає легенька,
Ще твої мрії ясні..."
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким..."
Поетична розповідь про бідну квітку, якій байдужа рука панночки «вік вкоротила», заклик бережного ставлення до природи.
Вечірня година
"Уже скотилось із неба сонце,
Заглянув місяць в моє віконце.
Вже засвітились у небі зорі,
Уже заснуло, заснуло й горе...
Зимовий чи літній, весняний чи осінній, кожен вечір – це нова казка, неповторна своєю чарівністю.
Снігом
травицю вкриває,В гаю пташок вже нема...
Мамо, чи кожна пташина
В
неньки спитала дитина..."
Дуже багато птахів на зиму покидають наш край, летять у вирій в теплі краї. Мати має на увазі маленьких сірих горобців, що чекають весну. До пташок, котрі не бояться зими, можна віднести ворон, синичок, снігурів та інших сміливих пташок. Їм дуже важко під снігом шукати поживу. Тому вони прилітають ближче до людських осель.
Коментарі
Дописати коментар