Дитячий дивосвіт Грицька Бойка

5 вересня 1923 року в селі Оленівка на Донеччині народився Г. Бойко, український дитячий поет – гуморист, поет – перекладач. Бібліотекарі дитячої філії № 13 пропонують вам інформаційну хвилинку в дитячий дивосвіт письменника. Він видав близько ста книжок для дітей. Ще за життя наклад його книжок сягав двадцяти мільйонів. 

 

Особливо полюбилися малечі “Билиці дяді Гриця”, “Про дідуся Тараса”, “Смішинки”, “Хлопчик Ох”, “Ніс у сметані”, “Шпаргалка-виручалка” та інші. Григорій навчався в Оленівській рудниковій школі. Відстань до школи була чимала, тому доводилося хлопцеві щодня вставати о четвертій годині, кілька кілометрів іти пішки до станції, а вже звідти їхати робочим поїздом до школи. Декілька поколінь Бойків, як згадує його син Вадим, уміли говорити віршами. Дід по материнській лінії, Олексій Корнієцький, залишив по собі кілька десятків пісень, які ще й досі співають у селах донеччини. А батько поета, Пилип Бойко, теж писав вірші. Щоби видати їх, односельці зібрали гроші і відрядили його аж до столиці. І вийшла збірка «Чайка» українською мовою, але тодішня влада виплатила авторові гонорар… бібліотекою, 2000 невеликого формату книжок, які читало все рідне село Оленівка.

Друкуватися Григорій Бойко почав ще школярем. З мізерних гонорарів купував для сім’ї бодай якісь крупи і цим дуже пишався. Ще студентом видав першу книжку, і його одразу ж прийняли до Спілки письменників. Потім було ще кілька ліричних збірок. А згодом поет став писати виключно для дітей. У дитячій літературі немає жанрів, які б не підкорилися Григорію Бойку, він натхненно створював все: поеми, вірші, скоромовки, лічилки, загадки, п’єси-казки. Як ніхто інший, вмів не просто розважати молодших читачів, а й з теплим, добрим гумором, дотепно й незлобливо показати найрізноманітніші вади дитячого характеру.

 

 

 Вереда, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, роззява, симулянт – ось «знамениті» персонажі його чудових віршів та поем. Із захопленням Грицько Бойко працював для дошкільнят. Для них він написав коротенькі веселинки та мініатюри, які не тільки бавлять малечу, а й несуть цікаві відомості про життя, природу, допомагають пізнавати довкілля. Вміло поєднуючи ліризм і гумор у віршах, Грицько Бойко найбільше дбав про виховання у юних читачів головних моральних рис людини: правдивості, сміливості, старанності, акуратності, кмітливості, чесності, безкорисливості, товаристськості, принциповості, доброго естетичного смаку. Секрет успіху – в рідкісному дарі підмічати й поетично осмислювати кумедні пригоди, що трапляються з дітьми.

 

Окремо хочеться сказати про Грицька Бойка як про поета-пісняра, на слова поета створено понад чотириста пісень, здебільшого для дітей. Збірник пісень на слова Г. Бойка “Соловейко” побачив світ у 1974 році.

Він не шукав композиторів, а вони його знаходили. Відомими українськими композиторами А. Кос-Анатольським, А. Філіпенком, Ю. Рожавською, А. Мясковим чимало творів Бойка покладено на музику. Великою популярністю користувалися його „Ніченька-чарівниченька” (композитор І.Поклад), „Вишневий цвіт” (композитор В.Верменич). Класикою стали створені ним з Аркадієм Філіпенком „На місточку” та „Соловейку, щебечи!”. Іван Семенович Козловський, відомий в усьому світі співак з України, записав ці пісні з дитячим хором. Грицько Бойко брав участь у телепрограмі, охоче й часто зустрічався зі своїми читачами і тоді в залі завжди лунав сміх. Малеча на вулиці пізнавала його і авторитетно заявляла батькам: «Дивися, дядько Вереда пішов!» Це було справжнім визнанням поета. Кращі твори Грицька Бойка перекладені багатьма мовами світу. В Україні ще за життя поета вийшло понад п’ятдесят його книжок. Перевидаються вони до сьогодні. І до сьогодні вони популярні…

Помер Григорій Пилипович 25 вересня 1978 року. Похований на Міському кладовищі «Берківцях». Поруч з ним похований його син, відомий поет, драматург, прозаїк і перекладач Вадим Бойко.