Кобзарі полтавської землі

 

 Історична довідка

                                                                              У кожній бандурі

                                                                                   Коштовна перлина:

                                                                            Душа кобзаря –

                                                                             Співця України.

    Самобутнім явищем в історії української культури є кобзарство. Мандрівні музиканти, вуличні виконавці, кобзарі відомі в Україні з давніх часів. Вони були тісно пов’язані з культурою та історією українського народу, адже музики формували українську самосвідомість, збирали, зберігали та передавали творчість народу, викладаючи її у піснях та думах, оповіданнях та казках під ліру, кобзу або бандуру. Кобзарі завжди були своєрідною ланкою між минулим і сьогоденням. Вже в XVI ст. кобзарське мистецтво було поширене по всій Україні. Ці професійні співаки часто й пісні творили самі. В кобзарських думах і піснях, сюжети яких бралися безпосередньо з життя, постає вся наша історія, образи кращих синів, які боролися за кращу долю народу. Більшість кобзарських дум - це героїко-трагічні співи, що відображають бурхливі події визвольних змагань українців протягом століть. Кобзарі-співці завжди були передовою частиною народу. Вони перші закликали до бою з ворогом, надихали воїнів, оспівували перемогу, примушували слухачів замислитися над вічними темами людського буття.

  

    Полтавщину називають колискою кобзарства. Серед славетної плеяди кобзарів минувшини багато вихідців з нашого краю. Одним з найвидатніших кобзарів XIX ст. був Остап Вересай. Його майстерність не раз змушувала слухачів плакати і сміятися, співпереживати, захоплюватись. На початку ХХ ст. на Полтавщині налічувалося кількасот кобзарів та лірників. За історичними даними, у 30-х роках традиційних співців можна було побачити на Малому базарі на Подолі та на Великому базарі у центрі Полтави. Співали вони українських народних пісень, виконували думи, самі створювали поетичні рядки й клали їх на музику. Відомо, що тільки під самою Полтавою мешкало кілька лірників: Микола Дорошенко, Сластьон, Тиміш… Родом з Полтавщини також Іван Кравченко-Крюковський, Федір Грищенко-Холодний, Михайло Кравченко, Петро Гузь, Євген Адамцевич, Федір Кушнерик, Григорій Китастий. 

     

   У XXІ ст. українські кобзарі продовжують традиції своїх славних попередників. Можна назвати десятки імен кобзарів та лірників, які виступають в традиційній народній манері. Працюють кобзарські школи для дітей, щоб не вмирала традиція. Це мистецтво не втратило своєї актуальності, тільки стало більш сучасним.

  

  Юрій Фединський – легендарна постать на творчому просторі. Син американського мільйонера, музикант, котрий реконструює епічну традиційну музику, майстер народних струнних музичних інструментів, організатор кобзарського табору й етнофестивалів, котрий, відчувши поклик землі предків, проміняв американський мегаполіс на українську глибинку. 

 

   Придбавши стару хату в селі Крячківка, неподалік Пирятина, Юрко продовжив справу свого життя – зайнявся кобзарством. В започаткованому ним кобзарському таборі збирався авангард кобзарського мистецтва з різних куточків світу. А зараз, під час війни, «Кобзарська Армада» на чолі з Юрієм, кобзарюючи по Україні,  піднімає дух українців, вселяє віру в нашу перемогу.