І голос твій нам душі окриляє…

 

8 січня народився видатний український поет Василь Симоненко - цього року йому могло б бути 90. Дорогим для нас залишається ім’я Василя Симоненка й сьогодні. Нескорений, як Прометей, з гарячою і пристрасною натурою, непримиренний до ворогів українського народу, великий патріот своєї Батьківщини, щирий і добродійний, він увійшов у літературу як поборник правди і добра.

Його творчість засяяла на небосхилі української літератури яскравим сонцем. Твори Василя Симоненка напоєні високим життєстверджуючим оптимізмом, живуть і шануються людьми як дорогоцінне надбання духовної культури.

За таке коротке життя (8.01.1935 – 13.12.1963), він залишив нам своє творче надбання серед яких книги поезії «Тиша і грім», «Лебеді материнства», «У твоєму імені живу», казки «Цар Плаксій та Лоскотон», «Подорож у країну Навпаки», збірки новел «Вино з троянд», «Півні на рушниках».

Поету, кажуть, треба знати мову

Та ще уміти вправно римувать.

Натхнення і талант – і все готово –

Слова самі піснями забринять.

 

То правда все, але не в тому сила,

Мені здається, що не тим вірші

У дні тяжкі серця наші палили,

Любов і зненависть будили у душі.

 

Бо не запалить серце точна рима,

Яку хтось вимучив за місяць чи за ніч,

Ні, інша сила, буйна, невидима,

Вогнем і пристрастю напоює ту річ.

 

Ні, інша сила так цілющо діє,

Словам велику надає вагу,

Бо з нею світ цвіте і молодіє,

І світло б’є крізь морок і пургу.

 

Без неї рими точні й милозвучні

Не варті навіть драного гроша -

Слова звучать примусить сильно й гучно

Лише одна поетова душа.