середа, 12 березня 2014 р.

«Вічне і живе Шевченкове слово»


  ВІЧНЕ І ЖИВЕ ШЕВЧЕНКОВЕ  СЛОВО!!!!
Фото - портрет Тараса Григоровича ШевченкаВірші Шевченка завжди остаються цікавими для сучасників. Справдилося пророкування геніальної Лесі Українки, висловлене в поезії «На роковини» (1911) з нагоди 50-річчя з дня смерті, Тараса Шевченка:
Усе знесла й перемогла
його любові сила.
Того великого вогню
і смерть не погасила.
Українська класична література всім своїм розвитком блискуче підтвердила це. Панас Мирний, Павло Грабовський, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка з гідністю несли творчі заповіти Тараса Шевченка, збагачуючи скарбницю світової літератури.
Шевченко Тарас Григорович
Шевченко Тарас Григорович
Вірші Шевченка та його творчість є живою й діючою силою. Це прекрасно висловив Максим Рильський : ...В сім'ї великій, У цвіту садів прекрасних Буде жити він вовіки, Як безсмертний наш сучасник.
В Тарасі Григоровичі Шевченкові ми бачимо нашого сучасника і соратника; він дорогий, близький нам своїм немеркнучим словом, та своїми віршами, його слово звеличує красу боротьби і перемоги, виховує найкращі людські почуття, закликає до дружби і творчого співробітництва народів світу.
 


   
   Тому     4 березня   2014 року  бібліотекар бібліотеки філії № 13 для дітей  Опришко Світлана провела бесіду « Полтава у долі та  думках  Шевченка»  ,  яка  була приурочена  до  200-річчя  з дня  народження  Т. Г. Шевченка . В школах  триває   Шевченківський тиждень ,тому  бесіда проводилась в 32 –й гімназії в 5- б класі. Учні разом з бібліотекарем згадали біографію Кобзаря, з  цікавістю  слухали  розповідь про перебування Т.Шевченка на  Полтавщині , історію видання першого « Кобзаря» і написання « Заповіту».

       Потім школярі   були  ознайомлені   з тим , як  вшановують пам’ять про Шевченка в Полтаві. Бібліотекар  розповіла учням про  дуб Шевченка ,що росте на околиці Полтави та памятник Т.Г.Шевченку в Петровському парку . Діти теж підготувались до заходу : вивчили і продекламували  вірші Тараса. На завершення був проведений перегляд літератури «Вічне і живе Шевченкове слово». 

      Вірш Т.Г.Шевченка, На вічну пам'ять Котляревському (уривок)



Сонце гріє, вітер віє                                              
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину;
На калині одиноке
Гніздечко гойдає,—
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.
Згадай лихо. та й байдуже...
Минулось... пропало...
Згадай добре,— серце в'яне:
Чому не осталось?
Отож гляну та згадаю:
Було, як смеркає,
Защебече на калині,—
Ніхто не минав.
Чи багатий, кого доля,
Як мати дитину,
Убирає, доглядає,—
Не мине калину.
Чи сирота, що до світа
Встає працювати,
Опиниться, послухає:
Мов батько та мати
Розпитують, розмовляють,—
Серце б'ється, любо...
І світ божий, як Великдень,
І люди, як люди.
Чи дівчина, що милого
Щодень виглядає,
В'яне, сохне сиротою,
Де дітись, не знає;
Піде на шлях подивитись.
Поплакати в лози,—
Защебече соловейко,—
Сохнуть дрібні сльози.
Послухає, усміхнеться,
Піде темним гаєм...
Ніби з милим розмовляла...
А він, знай, співає,

Праведная душе! прийми мою мову
Не мудру, та щиру. Прийми, привітай.
Не кинь сиротою, як кинув діброви,
Припини до мене хоч на одно слово
Та про Україну мені заспівай!






Немає коментарів:

Опублікувати коментар